2360
Приблизно 700 мільйонів років тому Земля пережила одні з найекстремальніших зледенінь у своїй історії. Лід міг просунутися майже до екватора, перетворивши планету на стан, який геологи називають «Землею-сніжкою». Нове моделювання показало, що прискорити таке глобальне замерзання могла звичайна морська сіль, яка накопичувалася на поверхні дуже холодного морського льоду й робила його ще світлішим.
Один із головних механізмів «Землі-сніжки» давно відомий. Лід відбиває значно більше сонячного світла, ніж темний океан. Якщо площа льоду зростає, планета поглинає менше тепла, додатково охолоджується і створює умови для ще більшого поширення льоду.
Команда з Arctic University of Norway звернула увагу на процес, який раніше рідко враховували в таких моделях. Коли морська вода замерзає, сіль не вся входить у кристалічну решітку льоду.
Усередині морського льоду залишаються кишені концентрованого соляного розчину. За дуже низьких температур частина солей починає кристалізуватися.
Якщо поверхневий лід одночасно повільно сублімує — переходить безпосередньо з твердого стану у водяну пару, — кристали солі можуть залишатися на поверхні й накопичуватися у світлому шарі.
Лабораторні експерименти, на які спирається нова робота, показували, що такий соляний наліт здатний відбивати приблизно 93% сонячного світла. Для порівняння, свіжий сніг відбиває близько 83%, а танучий оголений морський лід — приблизно 67%.
У кліматичній моделі дослідники додали цей додатковий ефект альбедо. Коли сіль збільшувала відбивну здатність льоду, температура падала швидше й система легше переходила до глобального замерзання.
Особливо важливим ефект був на ранній фазі, коли межа льоду просувалася з високих широт у бік тропіків. Саме тоді навіть невелике додаткове відбиття сонячної енергії могло підсилити вже запущений льодовий зворотний зв’язок.
Автори не стверджують, що саме сіль одноосібно спричинила «Землю-сніжку». Для пояснення таких подій потрібні зміни концентрації парникових газів, розташування континентів, вулканізму, циркуляції океану та інших факторів.
Нова робота показує, що поверхнева хімія льоду могла бути ще одним підсилювачем. Наступним кроком мають стати складніші кліматичні моделі, які одночасно врахують рух льоду, вітер, хмари та океанічну циркуляцію. Якщо ефект залишиться сильним і в таких моделях, сіль стане одним із серйозних кандидатів на роль недооціненого чинника глобального зледеніння.
https://phys.org/news/2026-08-salt-earth-frozen-world-million.html
