1658
Довголіття часто пояснюють здоровим харчуванням, активністю та оптимізмом, але науковці наголошують: генетика теж має значення. Дослідження людей, які доживають до 100 років і більше, показують, що спадкові фактори можуть особливо сильно впливати саме на екстремальне довголіття.
Для середньої тривалості життя внесок генетики оцінюють досить скромно. Значна частина різниці між людьми пояснюється способом життя, доступом до медицини, соціальними умовами та випадковими подіями.
Однак серед довгожителів картина змінюється. Якщо людина доживає до 100, 105 або 110 років, імовірність наявності сприятливих спадкових комбінацій стає вищою.
Науковці не знайшли одного «гена довголіття». Йдеться про багато варіантів, які впливають на обмін холестерину, запалення, відновлення ДНК, імунну систему та інші процеси.
Одним із найвідоміших є ген APOE. Варіант APOE2 частіше зустрічається серед людей із довшим життям, тоді як APOE4 пов’язаний із вищим ризиком хвороби Альцгеймера та серцево-судинних проблем.
Ще один часто досліджуваний ген — FOXO3. Певні його варіанти неодноразово знаходили у групах довгожителів із різних популяцій.
Але навіть «хороша генетика» не робить людину невразливою. Куріння, тяжке ожиріння, неконтрольований тиск та інші фактори можуть суттєво скоротити життя незалежно від спадкової схильності.
Так само людина без відомих варіантів довголіття може прожити дуже довго завдяки сприятливому способу життя, медицині та просто відсутності тяжких захворювань.
Сімейна історія все ж дає певну інформацію. Якщо кілька близьких родичів жили дуже довго без тяжких хронічних хвороб, спадковий внесок може бути більшим.
Сучасні дослідження довголіття дедалі більше зосереджуються не лише на кількості років, а на «здоровій тривалості життя» — періоді без значної інвалідності та тяжких хвороб.
Тож генетика створює певний потенціал, але не визначає долю. Найбільше практичного значення все одно мають контроль тиску, відмова від куріння, рух, сон, харчування та профілактична медицина.
