2189
Фруктоза давно перебуває в центрі дискусій про ожиріння та порушення обміну речовин. Нове дослідження показало, що її вплив може бути складнішим, ніж просте додавання калорій: науковці описали метаболічний механізм, за якого фруктоза змінює використання енергії в організмі та може сприяти накопиченню жирових запасів.
Фруктоза природно міститься у фруктах, ягодах і меді, але значні її кількості люди можуть отримувати і з доданого цукру, сиропів, солодких напоїв та ультраоброблених продуктів. Саме високі дози доданої фруктози найчастіше стають предметом досліджень.
Науковці вивчали, як метаболізм фруктози впливає на роботу печінки, кишківника та жирової тканини. Виявилося, що за певних умов її переробка може сприяти утворенню метаболітів, які змінюють доступність енергії для клітин і створюють сприятливіші умови для накопичення жиру.
Окрему увагу дослідники приділили ролі печінки. Саме вона переробляє значну частину фруктози, і при надлишковому надходженні субстратів може посилюватися синтез жирів. Це один із механізмів, який пов’язують із неалкогольною жировою хворобою печінки та метаболічними порушеннями.
Результати також допомагають пояснити, чому рідкі джерела цукру можуть бути особливо проблемними. Солодкі напої легко спожити у великих кількостях, вони слабше насичують порівняно з твердою їжею і швидко збільшують загальне надходження цукру.
При цьому автори не ставлять знак рівності між фруктами і солодкою газованою водою. У цільних фруктах фруктоза надходить разом із клітковиною, водою, вітамінами та іншими речовинами. Їхня структура сповільнює споживання і зазвичай не створює такого самого метаболічного навантаження, як велика порція підсолодженого напою.
Нове дослідження не означає, що фруктоза є єдиною причиною ожиріння. Маса тіла залежить від багатьох факторів: загальної калорійності, рівня фізичної активності, сну, гормонального стану, спадковості та інших особливостей.
Практичний висновок залишається досить простим: зменшення кількості доданого цукру, особливо в напоях, є одним зі способів контролювати надлишкове споживання енергії. Водночас немає підстав виключати з раціону звичайні цільні фрукти лише через те, що вони містять фруктозу.
Подальші дослідження мають показати, наскільки описаний механізм важливий у людей із різним метаболічним профілем і чи можна буде використати його для створення нових підходів до профілактики ожиріння та діабету другого типу.
