1856
Олівія Родріго перетворила власний фестиваль на масштабну зустріч жінок різних поколінь у поп- і рок-музиці. На сцені разом із нею з’явилися Стіві Нікс, Аланіс Моріссетт і Сара Маклаклан — артистки, чия творчість багато років впливала на молоду співачку.
Фестиваль створювали як сучасне переосмислення ідеї Lilith Fair — легендарної серії жіночих концертів кінця 1990-х, де головні місця в лайнапі займали виконавиці та жіночі гурти.
Родріго не приховує, що хотіла не просто запросити гучні імена, а показати зв’язок між поколіннями артисток. Саме тому програму побудували так, щоб поруч із молодими виконавицями виступали музикантки, які формували жіночу сцену десятиліттями.
Стіві Нікс стала однією з головних гостей вечора. Для Родріго ця співпраця мала особливе значення, адже вона неодноразово називала вокалістку Fleetwood Mac серед своїх головних музичних орієнтирів.
Аланіс Моріссетт також виконала кілька композицій разом із молодшими артистками. Її альбом «Jagged Little Pill» досі вважається однією з найважливіших робіт жіночого альтернативного року 1990-х.
Сара Маклаклан, яка свого часу була однією з головних організаторок оригінального Lilith Fair, фактично стала символічним містком між старим фестивалем та його новим прочитанням.
Під час вечора музикантки виконували не лише власні хіти, а й спільні номери, побудовані навколо пісень, які впливали на сучасну попсцену.
Родріго пояснила, що хотіла створити не звичайний комерційний фестиваль, а подію, де жінки-артистки підтримують одна одну й не конкурують за увагу публіки.
Захід мав і благодійну складову: частину коштів спрямували організаціям, які працюють із жіночими правами та підтримкою дівчат.
Після фестивалю організатори не виключили, що формат може повернутися наступного року. Великий інтерес аудиторії показав, що ідея міжпоколіннєвого жіночого музичного фестивалю має потенціал для продовження.
