1780
Високорослі помідори приваблюють городників тривалим плодоношенням і можливістю отримати багато врожаю з невеликої площі. Серед них є справжні великоплідні сорти, де один томат може важити кількасот грамів, а також солодкі різновиди з м’ясистою майже безнасіннєвою м’якоттю.
Індетермінантні кущі продовжують рости протягом усього сезону. Тому їх обов’язково підв’язують до опори й регулярно формують. Без цього рослина перетворюється на густу масу пагонів, усередині якої гірше циркулює повітря й повільніше достигають плоди.
Серед великоплідних є дуже різні типи
Городники особливо цінують сорти з м’ясистою структурою та невеликою кількістю насіннєвих камер. Такі помідори зручні для салатів і свіжого споживання. Деякі різновиди формують плоди близько 400–500 грамів, хоча фактичний розмір залежить від погоди, ґрунту, формування та навантаження куща.
Жовті й помаранчеві томати теж можуть бути високорослими та великоплідними. Частина сортів має виражений солодкий смак і щільну м’якоть, інші формують великі китиці з меншими плодами.
Зеленоплідні сорти цікаві тим, що навіть у стиглому стані зберігають зелений або жовто-зелений відтінок. Їхню стиглість визначають не лише за кольором, а за м’якістю, ароматом і характерним відтінком шкірки.
Навіть хороший сорт потребує формування
Високорослі томати найчастіше ведуть в одне або два стебла. Зайві пасинки видаляють поступово, не чекаючи, поки вони перетворяться на великі пагони. Це допомагає рослині спрямовувати більше ресурсів у плоди й одночасно покращує провітрювання.
Великі китиці додатково підв’язують, якщо вони можуть переламати стебло під власною вагою. Особливо це актуально для сортів-гігантів, де кілька великих плодів разом створюють значне навантаження.
Наприкінці сезону варто записати, які сорти показали себе найкраще саме на вашій ділянці. Урожайність із красивого опису на пакеті не завжди збігається з результатом у конкретному кліматі, тому власний досвід залишається найкориснішим орієнтиром для наступної весни.
