1739
Морква з великою кількістю тонких бічних корінців або розгалуженим головним коренем часто свідчить не про «поганий сорт», а про умови вирощування. Надлишок азоту, важкий ґрунт, пошкодження кореня на ранньому етапі та нерівномірний полив здатні помітно змінити форму врожаю.
Коли в землі забагато доступного азоту, рослина активно нарощує зелену масу. Коренеплід при цьому може формувати велику кількість дрібних бічних корінців і довше залишатися водянистим.
Свіжий гній під моркву — погана ідея
Особливо небажано вносити безпосередньо перед посівом свіжий гній. Крім високої концентрації азоту, він неоднорідно розкладається й створює в ґрунті ділянки з різною структурою. Морква краще росте після культур, під які органіку внесли попереднього сезону.
Щільні грудки землі, каміння або пошкодження кінчика молодого кореня теж викликають розгалуження. Коли центральний корінь не може рости прямо вниз, він утворює кілька бічних відгалужень.
Тому грядку перед посівом добре розпушують, прибирають великі грудки та не пересаджують моркву з одного місця на інше.
Вода має надходити рівномірно
Тривале пересихання, а потім різкий рясний полив створюють стрес. Коренеплоди можуть розтріскуватися, деформуватися й утворювати додаткові корінці.
У другій половині сезону не потрібно стимулювати бадилля додатковими азотними підживленнями. Якщо морква вже сформувала хороше листя, акцент зміщують на рівномірну вологість і нормальне калійне живлення.
«Волохатість» сама по собі не робить моркву неїстівною. Але вона показує, що умови на грядці можна поліпшити наступного року: менше свіжої органіки, пухкіший ґрунт і стабільніший полив.
Деформована морква частіше трапляється й на дуже щільних грядках, де коренеплоди конкурують за простір. Своєчасне проріджування допомагає кожній рослині сформувати один сильний корінь, а не боротися із сусідами в обмеженому шарі землі.
