1785
Підзимовий посів моркви використовують для того, щоб навесні отримати сходи раніше, ніж після звичайного весняного посіву. Насіння проводить зиму в ґрунті й починає проростати, коли навесні складаються відповідні умови.
Головна складність полягає у строках. Моркву не можна висівати занадто рано, коли осінь ще тепла. Якщо насіння проросте до зими, молоді сходи можуть загинути від морозу.
Тому сам посів проводять уже після стабільного похолодання, але грядку готують завчасно. Поки земля ще суха й легко обробляється, її перекопують або розпушують, вирівнюють і формують борозенки.
Місце бажано обирати рівне або трохи підвищене, без весняного застою води. Якщо після танення снігу грядку довго затоплює, насіння може вимокнути.
Для підзимового посіву використовують сухе насіння. Замочувати його або стимулювати проростання перед висіванням не потрібно.
Насіння висівають дещо густіше, ніж навесні, оскільки частина може не пережити зиму. Борозенки засипають сухим підготовленим ґрунтом, який бажано заздалегідь зберігати в місці, де він не промерзне.
Поливати грядку після пізнього осіннього посіву не потрібно. Головне — не створювати умов для передчасного набухання і проростання насіння.
Зверху ділянку можна замульчувати сухим матеріалом. Навесні занадто товстий шар прибирають, щоб земля швидше прогрілася і сходам було легше вийти на поверхню.
Підзимова морква зазвичай призначена для раннього споживання. Її перевага — ранні строки, а не обов'язково найкраща лежкість під час тривалого зимового зберігання.
Точні дати залежать від регіону та конкретної осені. Орієнтуватися потрібно не на число в календарі, а на стабільне похолодання, коли насіння вже не встигне прорости до морозів.
