1453
Бразильські дослідники створили детальну супутникову карту вторинної рослинності Амазонії, яка показує не лише місця відновлення лісу, а й те, наскільки ці ділянки стійкі та пов’язані між собою. Робота, описана в журналі Newswise Science News, має допомогти визначити пріоритети відновлення лісів і підтримати зобов’язання Бразилії відновити 12 мільйонів гектарів природної рослинності до 2030 року.
Вторинна рослинність формується після вирубки або деградації первинного лісу. Вона може знову накопичувати вуглець, підтримувати біорізноманіття, регулювати водний режим і відновлювати ґрунти. Але відновлення відбувається нерівномірно: ділянки різняться за віком, площею, формою, ступенем ізоляції та ризиком повторної вирубки. Більшість наявних карт лише фіксують факт відростання лісу, не показуючи, чи є воно консолідованим і довготривалим.
Як класифікували вторинні ліси Амазонії
Команда з Національного інституту космічних досліджень (INPE), Національного інституту науки і технологій синтезу амазонського біорізноманіття (INCT SinBiAm), Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Норті (UFRN) та Федерального університету Сан-Карлуса (UFSCar) перетворила супутникові дані про земне покриття на просторово детальну «діагностику» відновлення лісу по всьому амазонському біомі.
На відміну від традиційних карт, де вся вторинна рослинність (SV) позначається однією категорією, новий підхід поєднує кілька характеристик: вік ділянки, площу, площу внутрішнього ядра, складність меж, ступінь ізоляції, тип сусідньої рослинності та режим землеволодіння. На основі цих параметрів дослідники виділили чотири профілі:
- Початкова регенерація (Initial regeneration);
- Ізольовані малі фрагменти (Isolated small fragments);
- Консолідована регенерація (Consolidated regeneration);
- Найбільші ділянки (Largest patch).
Початкова регенерація охопила 56,60% усіх полігонів, тоді як консолідована регенерація — 38,13%. Така класифікація дає змогу відрізнити ділянки, які потребують активного втручання, від тих, що, ймовірно, зможуть відновитися за умови належного захисту.
Що показали супутникові дані
У наборі даних за 2022 рік було проаналізовано 689 288 полігонів вторинної рослинності загальною площею 16,25 мільйона гектарів. Середньозважений вік цих ділянок становив 6,96 року. Модель виживання Вейбулла (Weibull) оцінила «період напівжиття» таких фрагментів приблизно у 7,14 року з дуже високою точністю (R² = 0,997).
Переважали невеликі фрагменти: 42,25% мали площу 2–5 гектарів, а 39,40% — 5–20 гектарів. При цьому 81,14% полігонів не мали внутрішньої зони за межами 120-метрової крайової смуги, що свідчить про масове домінування крайових ефектів, які можуть погіршувати умови для відновлення лісу.
Водночас просторовий зв’язок із первинним лісом виявився досить високим. Для 69,80% полігонів вторинної рослинності безпосереднім сусідом була первинна рослинність (PV), а для 73,85% саме первинний ліс був найближчим типом рослинності. Це означає, що значна частина відновлюваних ділянок прилягає до збережених лісів, що потенційно полегшує відновлення біорізноманіття.
Аналіз землеволодіння виявив серйозну проблему управління: 43,92% вторинної рослинності розташовані на територіях без офіційної реєстрації прав власності. Консолідована регенерація в середньому була старшою — 10,29 року, тоді як ізольовані малі фрагменти мали середню площу лише 7,11 гектара і знаходилися приблизно за 535 метрів від найближчих сусідів.
Захищені території та традиційні землі виявилися тісніше пов’язаними з більш зрілою, великою та взаємопов’язаною вторинною рослинністю. Кластер початкової регенерації охопив 8,54 мільйона гектарів, або 52,57% загальної площі вторинної рослинності.
Методи аналізу та практичне значення
Дослідники використали карти землекористування та земного покриття TerraClass за 2008–2022 роки, взявши продукт 2022 року з роздільною здатністю 10 метрів як еталон. Вони враховували лише полігони вторинної рослинності площею не менше двох гектарів і для кожного розраховували зважений вік, площу, площу ядра, індекс фрактальної розмірності, евклідову відстань до найближчого сусіда, тип сусідньої рослинності та перетин із дев’ятьма категоріями землеволодіння.
Модель Вейбулла використовували для оцінки тривалості існування фрагментів, а метод головних компонент (PCA) і кластеризація K-means — для групування полігонів у профілі регенерації. Відмінності між кластерами перевіряли непараметричними статистичними тестами, оцінюючи надійність результатів.
На думку авторів, отримана карта створює просторову базу для розробки політики, екологічної регуляції та планування відновлення. Вони наголошують, що ефективний захист має враховувати відповідальних за території акторів, поєднувати охорону природи з традиційними практиками землекористування та узгоджувати дії з Національним планом відновлення рослинності Бразилії (PLANAVEG).
Від відкритих даних до реальних дій
Полігони вторинної рослинності вже доступні у відкритому доступі через платформу TerraBrasilis, а результати їхньої «кваліфікації» на основі нової класифікації надаються у форматі GeoPackage і будуть офіційно інтегровані в наступний реліз платформи.
Державні агентства та природоохоронні організації можуть використовувати ці дані, щоб:
- захищати ділянки, де відновлення вже йде успішно;
- з’єднувати ізольовані фрагменти лісу;
- посилювати управління на незареєстрованих землях;
- відстежувати довготривалу стійкість вторинних лісів.
За умови регулярного оновлення супутникових даних цей підхід може допомогти оцінювати відновлення вуглецевих запасів і біорізноманіття, підвищувати прозорість програм відновлення та слугувати орієнтиром для інших тропічних регіонів, які стикаються з вирубкою лісів, фрагментованим землеволодінням і обмеженими ресурсами на охорону природи.
Супутникові карти визначили пріоритети відновлення лісів Амазонії з’явилася спочатку на Цікавості.
