Астрономи виявили потрійну зоряну систему з двома білими карликами

Сьогодні,   07:02    0

За 27,6 світлового року від Землі астрономи виявили приховану систему: білий карлик обертається навколо червоного карлика. Разом із другим, віддаленішим білим карликом вони утворюють Welopō‘ai, ієрархічну потрійну зоряну систему. Аналогів такої системи в радіусі 100 світлових років не відомо.

Астрономи виявили потрійну зоряну систему з двома білими карликами
Фото: сайт-джерело

Як знайшли прихованого карлика

Команда під керівництвом доктора Етьєна Артіго з Монреальського університету шукала екзопланети навколо червоного карлика TYC. Для цього дослідники використовували спектрограф SPIRou на Канадсько-франко-гавайському телескопі. Натомість вони помітили, що швидкість зорі змінюється приблизно на 16 км/с протягом 4,8 року. Такий рух не міг бути спричинений навіть дуже масивною планетою.

Подальші спостереження телескопа Gemini North пояснили цю зміну. Причиною виявився компактний білий карлик, розташований приблизно за 0,6 кутової секунди від червоного. Він тьмяніший приблизно на шість зоряних величин, тому раніше його не помічали.

Останні новини:  Кафрські орли полюють на дорослих павіанів вагою до 26,2 кг — відкриття для розуміння еволюції людини

Поєднавши дані про швидкості й положення зір, астрономи визначили масу внутрішнього білого карлика з похибкою близько 0,7%. Вона становить 0,618 маси Сонця. Це один із найточніше виміряних за масою білих карликів у межах приблизно 65 світлових років від Землі. Маса червоного карлика дорівнює 0,419 маси Сонця.

Ці дві зорі утворюють тісну пару з орбітальним періодом близько 9,8 року та середньою відстанню приблизно 4,6 астрономічної одиниці, трохи меншою за відстань від Юпітера до Сонця. Другий, раніше відомий білий карлик обертається навколо цієї пари значно далі, приблизно за 124 астрономічні одиниці у проєкції.

Походження системи лишається загадкою

За оцінками дослідників, зоря-попередниця внутрішнього білого карлика мала масу близько 1,4 маси Сонця. На пізньому етапі еволюції вона роздулася до гіганта й ледь не поглинула сусідній червоний карлик. У багатьох подібних системах менша зоря спіралює всередину оболонки гіганта, що суттєво змінює систему або призводить до злиття. У Welopō‘ai червоний карлик пережив цей етап і залишився на відносно широкій орбіті. Чому це сталося, поки невідомо.

Останні новини:  Атмосфера Землі тричі різко збагачувалася киснем до океанів

Дослідники припускають, що на це могли вплинути гравітаційні сили далекого білого карлика, однак чіткої моделі такого процесу наразі немає. За властивостями двох білих карликів вік системи оцінюють у 9–11 мільярдів років. Водночас червоний карлик має підвищений вміст металів, що нетипово для зорі такого віку і ускладнює пояснення походження системи.




«З погляду сучасних моделей еволюції зір така система взагалі не повинна існувати, і наразі немає „чистого“ пояснення її формування», – зазначив професор Монреальського університету Патрік Дюфор.

Це спонукає команду до нових спостережень і докладнішого моделювання. Астрономи також помітили попередні ознаки надлишку інфрачервоного випромінювання біля внутрішнього білого карлика. Його можна пояснити пиловим уламковим диском, однак це припущення ще потрібно підтвердити.

Останні новини:  Фізики CERN зафіксували надзвичайно рідкісний розпад частинки

Майбутні спостереження, зокрема за допомогою космічних обсерваторій Webb і Gaia, мають допомогти точніше встановити тривимірну будову Welopō‘ai і з’ясувати походження інфрачервоного сигналу. Автори дослідження зазначають, що навіть у відносно близькому космічному оточенні трапляються об’єкти, які не узгоджуються зі звичними уявленнями про еволюцію зір. Пошук екзопланет також може приводити до відкриття неочікуваних зоряних систем. Дослідження опубліковано в журналі Astronomy & Astrophysics.

Джерело: kurazh.org