Навколо Землі тимчасово з’явилася небачена раніше структура з чотирьох радіаційних поясів. Як повідомляє ScienceAlert з посиланням на дослідження в журналі npj Space Exploration, це сталося після надзвичайно потужної геомагнітної бурі 11 травня 2024 року.

Зазвичай нашу планету оточують два великі «бублики» радіації — пояси Ван Аллена, відкриті у 1958 році першим американським супутником Explorer 1 і названі на честь фізика Джеймса Ван Аллена. Внутрішній пояс переважно заповнений високоенергетичними протонами, а зовнішній — електронами, що рухаються за межами низької навколоземної орбіти.
Ці заряджені частинки надходять від потужних сонячних бур і космічних променів, які утворюються під час загибелі масивних зірок. Магнітне поле Землі захоплює їх і утримує в складній системі орбіт навколо планети.
«Материнський день» і поява чотирьох поясів
Геомагнітна буря 11 травня 2024 року, яку дослідники назвали «подією Дня матері» (Mother’s Day event), стала найсильнішою за останні 20 років. Вона принесла в околиці Землі величезну кількість електронів, але поява чотирьох поясів виявилася пов’язаною не лише з додатковим притоком частинок, а й з їхнім локальним зникненням.
Команда вивчала це явище за допомогою приладу Energetic Particle Telescope (EPT) на борту супутника ESA PROBA-V, який рухається сонячно-синхронною полярною орбітою на висоті близько 820 кілометрів.
Електромагнітні взаємодії «вимітали» електрони з певних ділянок поясів, створюючи тимчасові «щілини» — порожні зони між областями підвищеної концентрації частинок. Так сформувалися додаткові проміжки, що розділили звичні пояси на кілька окремих структур.
Упродовж кількох днів і тижнів після бурі система поступово еволюціонувала: спочатку утворилися три електронні пояси, а до червня 2024 року вперше було зафіксовано конфігурацію з чотирьох електронних поясів. До серпня 2024 року магнітосфера повернулася до звичайного двопоясного стану.
Чому це незвично для поясів Ван Аллена
Тимчасові зміни структури поясів Ван Аллена вже спостерігалися раніше. У 2012 році було зафіксовано систему з трьох поясів, а між 2024 і 2026 роками подібні трипоясні конфігурації виникали неодноразово після сильних геомагнітних бур, зокрема в жовтні 2024 року, через кілька днів після другої за потужністю бурі за останні два десятиліття.
Провідна авторка роботи Вів’єн П’єррар (Viviane Pierrard), керівниця відділу сонячного вітру та старша наукова співробітниця Королівського бельгійського інституту космоаерономії, зазначає, що поява трьох і навіть чотирьох поясів останнім часом є несподіваною. Раніше стабільно спостерігали лише два пояси, тож це свідчить про те, що в магнітосфері почали діяти нові механізми втрати або захоплення частинок.
Цікаво, що під час максимуму попереднього 11-річного сонячного циклу (Сонячний цикл 24), який завершився у грудні 2019 року, трипоясна конфігурація не спостерігалася. Тоді потоки сонячних частинок безпосередньо «закачувалися» у внутрішній пояс, не утворюючи додаткових проміжних зон.
Як Сонце «перекроює» радіаційні пояси
За підсумками роботи дослідники роблять висновок, що множинні пояси Ван Аллена виникають через прихід корональних викидів маси, які порушують космічне оточення Землі та збільшують потік частинок у радіаційних поясах.
Сонячні спалахи й викиди різної інтенсивності збурюють магнітне поле, змушуючи електрони проникати на різну «глибину» в систему поясів. Частина електронів потрапляє безпосередньо в один із наявних поясів, інші ж можуть бути тимчасово захоплені між ними.
У цих зонах вони взаємодіють із різними типами електромагнітних хвиль. Такі взаємодії розсіюють електрони в атмосферу та формують «щілини» між поясами, розділяючи їх на кілька частин. Згодом електрони в нових поясах повільно дрейфують усередину або назовні вздовж магнітних ліній (так званих L-оболонок), і приблизно за місяць система повертається до звичайної двопоясної конфігурації — до наступної сильної бурі.
Цей процес надзвичайно складний і залежить не лише від активності Сонця, а й від складу верхніх шарів атмосфери, плазми, грозових розрядів, а також від штучних джерел випромінювання, наприклад систем зв’язку з підводними човнами.
Небезпека для супутників і астронавтів
Наслідки таких змін у радіаційних поясах важливі для космічної техніки та людей у космосі. Високоенергетичні електрони й протони становлять загрозу для супутників — насамперед для електроніки та сонячних батарей — і для астронавтів, підвищуючи ризики, зокрема, онкологічних захворювань і катаракти.
Навіть одиничне попадання такої частинки може вивести з ладу чутливі прилади. Тому науковці прагнуть краще зрозуміти, як формуються й еволюціонують додаткові пояси, особливо на тлі зростання людської присутності в космосі.
Автори роботи підкреслюють, що вивчення цих довгоживучих додаткових поясів дає нове уявлення про процеси, які утримують і виводять енергійні частинки з магнітного поля Землі. Це знання допоможе точніше оцінювати радіаційні ризики для майбутніх місій і розробляти стійкіші до космічної погоди технології.
Навколо Землі вперше зафіксували чотири пояси радіації з’явилася спочатку на Цікавості.

2921