Риболовні траулери в південній частині Північного моря роками піднімали на борт не лише рибу, а й кістки давньої морської істоти. Тепер палеонтологи з Природничого музею Роттердама, Геологічної служби Нідерландів та Університету Пізи показали, що це була велика викопна родичка сучасної косатки, яка жила тут на початку плейстоцену, понад два мільйони років тому. Про роботу докладно розповідає ресурс Sci.News.

Йдеться про ранньоплейстоценового представника роду Orcinus, великого макропредатора, який полював на інших морських ссавців і виявився найбільшим відомим на сьогодні плейстоценовим дельфіновим.
Косатки як вершина морських харчових ланцюгів
Сучасні косатки (Orcinus orca) належать до родини океанічних дельфінів і займають найвищий трофічний рівень у морських екосистемах. Дорослі особини майже не мають природних ворогів. Їхня здобич надзвичайно різноманітна: від молюсків, риби та морських птахів до морських черепах і ссавців, включно з ластоногими, зубатими й вусатими китами.
Косатки живуть і полюють у зграях, демонструючи широкий спектр складних харчових стратегій. Популяції з виражено макропредаторним раціоном застосовують тактику «схопити й розірвати», подібну до поведінки деяких акул. Такий спосіб полювання серед зубатих китів зустрічається рідко.
Серед цих макропредаторних екотипів найбільших розмірів досягають самці антарктичного типу А: середня довжина становить близько 7,8 м, а поодинокі особини можуть наближатися до 9 м.
Попри зростаючий інтерес до еволюції косаток, їхнє походження та рання історія залишаються погано з’ясованими. Одна з головних причин — дуже мала кількість достовірних викопних решток роду Orcinus і близьких до нього вимерлих таксонів. Наразі впевнено описано лише один вимерлий вид косатки — Orcinus citoniensis.
Знахідки з моря та оцінка розмірів давньої орки
У новому дослідженні вчені проаналізували п’ять решток, які віднесли до Orcinus sp. До цього комплекту входять два фрагментарні черепи, частина нижньої щелепи та дві серії шийних хребців.
За пропорціями цих кісток дослідники оцінили, що тварина досягала довжини 7,2–7,7 м (23,6–25,3 фута), тобто була порівнянною за розмірами з найбільшими сучасними самцями косаток.
Кістки були знайдені як прилов промислових траулерів, що працюють у південній частині Північного моря, головно між узбережжями Нідерландів і Британських островів. Матеріал походить із двох офшорних ділянок, які дослідники позначають як райони «Noordhinder» та «Outer Gabbard», приблизно за 100 км на захід від Роттердама.
Вік знахідок і ознаки хижацької поведінки
Щоб визначити вік скам’янілостей, команда проаналізувала мікроскопічні цисти водоростей (фітопланктону), збережені в осаді, що прилип до одного з черепів. Такий мікропалеонтологічний аналіз показав, що вік решток становить 2,6–2,1 млн років, тобто вони належать до геласького ярусу плейстоцену.
Фрагмент щелепи цієї викопної орки має великі й глибокі зубні альвеоли, а шийні хребці демонструють особливості будови, які вказують на широкий діапазон рухів головою. На думку авторів роботи, поєднання таких рис, разом з великими розмірами тіла, узгоджується з макрорапторіальною поведінкою — полюванням на велику здобич.
Найдавніший слід макропредації серед океанічних дельфінів
Дослідники зазначають, що Orcinus sp. представляє найбільшого наразі відомого плейстоценового представника родини дельфінових і дає найраніше свідчення появи макрорапторіального типу живлення в цій групі. Це суттєво випереджає за часом середньоплейстоценове розходження сучасних екотипів косаток, яке раніше було реконструйоване за геномними даними.
Той факт, що така стратегія харчування була сформована понад два мільйони років тому, за версією авторів, підкреслює довготривалу стабільність ролі верхівкових хижаків у морських екосистемах. Водночас це вказує на потенційну вразливість цієї ролі до швидких змін довкілля, спричинених людиною.
Роботу опубліковано 10 листопада 2026 року в журналі PeerJ.
Скам’янілості вказали на велетенську орку мисливця у Північному морі з’явилася спочатку на Цікавості.

2909