2880
Завершилися дводенні переговори в Абу-Дабі, але за таймінгом вони були не дуже напруженими: першого дня тривали кілька годин, другого – дві години. Короткі повідомлення учасників загального змісту створюють враження, що кожен говорить про своє.
Що домовлено, а що залишилося невизначеним
Україна планувала обговорити припинення вогню в окремих секторах, зокрема в енергетиці та на морі, а також гуманітарні питання. Гуманітарне питання, судячи з тексту, ніби погоджене: обмін відбудеться через один-два тижні, але кількість людей, яких передадуть Україні, ще не відома. Щодо перемир’я на морі й в енергетиці з повідомлень незрозуміло, чи його взагалі порушували.
Так само незрозумілим лишається твердження Мединського про те, що делегація РФ нібито обговорила загальну європейську безпеку. Не ясно, яку саме безпеку мали на увазі, в яких форматах і чому саме зараз.
Оптимізм американських представників, які надсилали сигнали, що все просувається добре і сторони налаштовані завершити війну та окреслити підходи до майбутнього миру, також не пояснено. Щоб зрозуміти, чого насправді вдалося досягти, варто згадати, що попередні переговори були в лютому, майже 9 місяців тому, а потім процес припинився з кількох причин.
Перша, найсуттєвіша з огляду на посередницьку роль Сполучених Штатів, – війна в Ірані, яка досі не закінчилася. Попри це зустріч в Абу-Дабі вдалося організувати й провести.
Друга причина – попередні напрацювання, 28 чи 20 пунктів і домовленості, нібито досягнуті в Анкориджі, вичерпали себе. Вашингтон, Москва і насамперед Україна визнали, що перелік питань на столі нікого не влаштовує, тож потрібен новий порядок денний. Україна, за текстом, весь час пропонувала нове: перемир’я в енергетиці та на морі, щоб відкрити порти, а також продовження обміну військовополоненими. Пропозиції російської сторони були менш конкретними. Імовірно, вона знову відмовилася говорити про припинення вогню, пославшись на те, що лише комплексне вирішення питань безпеки в Європі чи Євразії дасть відповіді на всі питання.
Безпека без Європи і територіальне питання
Американська сторона також шукала нові підходи, але ідеї до кінця не доходили. Остання з них – репліка Трампа про те, що Україна процвітатиме, але в дещо іншій формі. Її тлумачили по-різному, зокрема як спробу переконати Україну змінити адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Така пропозиція зникла без обговорення. Після завершення переговорів Кушнер заявив про значний прогрес щодо безпеки України, Європи і навіть Росії, але без вирішення територіального питання угода не буде завершена. Тобто знову прийшли до вихідної точки.
У перший день відбулася окрема зустріч делегацій України, Сполучених Штатів і європейських представників: Європейської п’ятірки, Євросоюзу та НАТО. Після неї прозвучали запевнення, що в основі домовленостей має бути повага до суверенітету України, її територіальна цілісність і гарантії безпеки. Однак репліки учасників, які підсумовують два дні роботи, свідчать, що цього не було. Напередодні Лавров говорив, що європейцям на цих переговорах робити нічого, це не той формат, і переговори мають відбуватися в погодженому форматі.
У цьому, на думку автора, криються двозначність і хитрість російського підходу. Росія розмиває першочергові питання, виводячи все на рівень євразійської безпеки, і водночас усуває європейців та європейські структури як непотрібні. Це дивно й контрпродуктивно, бо переговори втрачають зміст.
Україна, за текстом, почала активніше використовувати далекобійні санкції, їхні результати стали очевидними і для населення Росії, а радіус ударів по військових підприємствах і об’єктах РФ уже перетнув 2500 кілометрів. Це змусило агресора шукати способи переламати ситуацію, зокрема підірвати європейську єдність, щоб зменшити допомогу Україні з боку союзників. Фактично це означає повернення до ультиматуму, який Росія поставила Вашингтону й НАТО в грудні 2021 року. Вимога права вето на розширення НАТО та бажання втягнути ОДКБ у так звану систему євразійської безпеки, на думку автора, показують ту саму логіку.
Отже, ясності ці два дні переговорів не принесли. Домовленість про обмін військовополоненими варто вітати, а далі, за словами автора, лишається чекати на нові раунди й зустрічі. Коли кожен учасник приходить зі своїм порядком денним, шукати спільні знаменники дуже складно.
Джерело: www.ukrinform.ua
