Чому в Києві з’явилися білі ворони: орнітолог пояснив рідкісне явище

Чим лейкізм відрізняється від альбінізму

Альбінізм і лейкізм є різними видами нетипового забарвлення, які в природі трапляються досить рідко. Альбінізм виникає через генетичну мутацію: в організмі тварини не виробляється пігмент, що фарбує пір’я чи шерсть. Такі випадки можуть траплятися в багатьох видів, але частіше їх помічають серед численних птахів, зокрема ворон, горобців і граків, адже їх більше, тож і ймовірність побачити незвичне забарвлення вища.

Справжні альбіноси не мають пігменту навіть у рогівці ока, через що очі виглядають червоними. Тварини з типово забарвленою рогівкою, але світлим оперенням чи шерстю, а також знебарвленими кінцівками належать до лейкістів. Якщо в організмі виробляється лише жовтий пігмент і тварина має повністю жовте забарвлення, це флавізм. Надлишок пігменту дає значно темніше або повністю чорне забарвлення, і такий випадок називають меланізмом.

Отже, білі ворони з темними очима, про яких ідеться, відносяться саме до лейкістів, а не до альбіносів.

Наскільки це рідко і чи передається ознака потомству

Бокотей зазначив, що і альбінізм, і лейкізм є дуже рідкісними явищами, адже такі тварини в природі трапляються винятково рідко. Водночас останнім часом їх виявляють дещо частіше, ніж раніше, оскільки багато людей фотографують птахів і займаються спостереженнями. Найчастіше незвичне забарвлення помічають у тварин, які живуть поруч із людиною, а не поза межами населених пунктів.

Причини появи такого забарвлення можуть бути різними. На це потенційно впливають генетичні мутації, особливості харчування, довкілля тощо. Точно з’ясувати їх складно, адже такі випадки трапляються дуже рідко.

Щодо передачі білого забарвлення потомству науковець пояснив, що теоретично це можливо, але на практиці такого трапляється нечасто. Він наголосив, що ця ознака не передається генетично, і практичних випадків він не знає. Тому поява однієї чи навіть кількох білих ворон не означає, що з часом їх стане більше.

Як живуть білі птахи серед зграї

За словами Бокотея, птахи з нетиповим забарвленням до дорослого віку доживають рідше, бо стають помітнішою здобиччю для хижаків. Більшість птахів має забарвлення, яке робить їх менш помітними. Птах повністю білого кольору має більше ризиків: коли в зграї є світла пляма, хижакові легше зосередитися саме на ній.

Ставлення до таких птахів усередині зграї може бути різним. У природі немає однозначних правил: одних особин можуть атакувати навіть родичі, а інші цілком нормально співіснують зі звичайними представниками свого виду.

У колекції Державного природознавчого музею у Львові, яку збирали протягом останніх двох століть, є близько 157 птахів із незвичним забарвленням. Серед них є білі ворони, сови-альбіноси та лейкісти. На етикетці сірої ворони з лейкізмом зазначено, що її заклювали інші ворони. Водночас відомі й протилежні випадки: білі горобці нормально жили у зграях зі звичайними птахами.

Нетипове забарвлення саме по собі не заважає таким птахам повноцінно жити, вони цілком життєздатні. Головна проблема полягає в їхній помітності для хижаків. Особливо це небезпечно для дрібних птахів, зокрема горобців, адже яструбам легше помітити білу особину серед зграї. У ворон природних ворогів менше, тому для них цей ризик не такий значний.

Довідка про експерта: Андрій Бокотей, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор біологічних наук, орнітолог. Провідний науковий співробітник відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного природознавчого музею НАН України. Один із засновників Західноукраїнського орнітологічного товариства та головний редактор журналу «Troglodytes». Його наукові інтереси охоплюють вивчення, екологію та охорону птахів.

Джерело: www.unian.ua