2852
Міжнародна група вчених встановила, що швидкість ходьби людини та частота кроків у повсякденному житті пов’язані з ризиком передчасної смерті. Аналіз даних понад 4 тис. учасників показав, що люди, які ходили швидше, в середньому мали нижчий ризик смерті протягом наступних років спостереження. Результати опубліковано 23 жовтня 2026 року в журналі JAMA Network Open.
У роботі брали участь фахівці Норвезького університету науки та технологій, Університету Париж-Сіте, Університету Лестера та інших наукових установ. Дослідження спиралося на британський довгостроковий проєкт Whitehall II. Учені проаналізували дані 4067 осіб, середній вік яких на момент початку спостереження становив 69,3 року. Чоловіки становили 74,4 % учасників, жінки — 25,6 %.
Як вимірювали ходьбу
У 2012–2013 роках учасники проходили тест швидкості ходьби на дистанції 2,44 метра і носили на зап’ясті акселерометри, які реєстрували повсякденну рухову активність. Пристрої в середньому фіксували дані майже протягом восьми днів. Дослідники оцінювали не лише кількість зроблених кроків, а й частоту ходьби, виражену в кроках за хвилину.
Середня швидкість учасників під час клінічного тестування становила 1,2 метра за секунду, а медіанна частота кроків у повсякденному житті — 75,3 кроки за хвилину. Подальше спостереження за станом здоров’я тривало в середньому 11,8 року. За цей період померли 739 осіб, або 18,2 % учасників дослідження.
Зв’язок швидкості ходьби з ризиком смерті
Після врахування віку, статі, освіти, куріння, вживання алкоголю, індексу маси тіла, хронічних захворювань та інших факторів дослідники виявили стійкий зв’язок між швидкістю пересування та смертністю. Зокрема, збільшення швидкості ходьби під час клінічного тесту на 0,1 метра за секунду відповідало зниженню відносного ризику смерті протягом періоду спостереження приблизно на 10 %.
При збільшенні медіанної частоти ходьби в повсякденному житті на 10 кроків за хвилину відповідний показник був нижчим на 17 %. Ще виразніший зв’язок спостерігався для 95-го процентиля частоти кроків, що характеризує відносно швидкі періоди ходьби: його збільшення на 10 кроків за хвилину асоціювалося зі зниженням відносного ризику смерті приблизно на 19 %. Автори зазначають, що ці зв’язки зберігалися навіть після додаткового врахування загальної кількості кроків за день.
Водночас виявлені відсотки відображають статистичні асоціації, а не доведений вплив прискорення ходьби на тривалість життя. Отже, для оцінки стану здоров’я потенційно важливо враховувати не лише обсяг фізичної активності, а й темп пересування.
Вчені порівняли два методи оцінки ходьби: короткочасне клінічне тестування та вимірювання повсякденної активності за допомогою портативних електронних пристроїв. Обидва методи демонструють порівнянну здатність розрізняти учасників із вищим і нижчим ризиком смертності. Однак за умови включення до моделей усіх відомих факторів ризику лише клінічне вимірювання швидкості ходьби забезпечувало статистично значуще додаткове поліпшення прогнозування смертності.
Дослідники вважають, що дані «розумних» годинників та інших носимих пристроїв можуть доповнювати традиційні медичні обстеження, адже дозволяють спостерігати за руховою активністю людини у звичайних умовах протягом кількох днів. Водночас автори підкреслюють, що клінічна швидкість ходьби та частота кроків, виміряні носимими пристроями, не є взаємозамінними показниками.
Автори відзначають низку обмежень. Учасники були в середньому здоровішими за початкову групу спостереження, а чоловіки становили майже три чверті вибірки. Дослідження мало спостережний характер і не передбачало експерименту, під час якого учасників спеціально навчали ходити швидше. Тому отримані результати не дають підстав стверджувати, що просте збільшення швидкості ходьби безпосередньо знижує смертність на 10–19 %. Вища швидкість пересування може свідчити про кращий загальний стан здоров’я, фізичну підготовку та функціональні можливості організму.
Дослідники вважають, що оцінка темпу ходьби може стати корисним додатковим інструментом вивчення здоров’я людей похилого віку. Для подальшого впровадження такого підходу потрібні нові дослідження, зокрема за участю більш різноманітних груп населення та з незалежною перевіркою прогностичних моделей. Головним автором роботи, яка має назву Clinical Walking Speed, Free-Living Walking Cadence, and All-Cause Mortality, виступив Раян Хаддадж (Rayane Haddadj) з Норвезького університету науки та технологій. Дослідження проводилося за підтримки європейських наукових програм, зокрема Horizon Europe.
Джерело: open4business.com.ua
