2030
Навіть коли людина переконана, що бачить лише одну картинку, зорова система може продовжувати працювати з іншою, неусвідомленою. У дослідженні на макаках нейробіологи помітили швидке чергування сигналів, пов’язаних із двома зображеннями. Такий механізм може пояснити, чому наше свідоме сприйняття охоплює далеко не всю інформацію, що надходить до мозку.
Що встановили дослідники
Експеримент побудували на явищі зорового пригнічення. Одному оку демонстрували одну картинку, іншому — іншу, і за певних умов друге зображення ставало домінантним. При цьому перша картинка не зникала з сітківки: вона продовжувала передавати сигнали до нервової системи, хоча тварина переважно її не сприймала.
Спершу дослідники випробували процедуру на чотирнадцяти людях, а детальний запис активності нейронів провели у двох макак-резусів. За допомогою електродів вони стежили за ділянками мозку, пов’язаними з розпізнаванням об’єктів та вищими когнітивними процесами. Алгоритми зіставляли активність клітин із властивостями показаних зображень.
Найцікавіше відбувалося на дуже коротких часових проміжках. Приблизно кожні 60 мілісекунд — близько п’ятнадцяти разів на секунду — у нейронній активності змінювався переважний образ. Певної миті сигнали більше відповідали свідомо видимій картинці, наступної — зображенню, яке залишалося поза увагою.
Що це змінює
Якщо усереднити показники за тривалий час, це чергування стає значно менш помітним. Саме тому нова робота підкреслює значення аналізу нейронної активності з високою часовою роздільністю. Усереднені дані іноді приховують важливу динаміку, що відбувається на рівні окремих груп клітин.
Дослідники не стверджують, що мозок постійно «дивиться» на дві повноцінні сцени одночасно. Ідеться про короткочасне збереження та зміну нейронних представлень стимулів. Власне усвідомлення залишається складним процесом, який залежить від взаємодії багатьох відділів нервової системи.
Робота оприлюднена у форматі препринта, тож її висновки потребують подальшого обговорення та незалежної перевірки. Проте вона пропонує цікавий погляд на межу між тим, що мозок обробляє, і тим, що ми здатні описати як власний зоровий досвід.
