1438
У судовому процесі проти прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу знову виникла суперечка щодо того, як правоохоронці проводили розслідування. Колишній генеральний прокурор країни Авіхай Мандельбліт дав свідчення, які стали приводом для дискусії про законність окремих слідчих дій і межі повноважень поліції. Захист політика використовує ці обставини для критики процедури, а саме кримінальне провадження залишається предметом гострих політичних суперечок.
Під час слухань у Єрусалимському окружному суді Мандельбліт підтвердив, що загалом санкціонував розслідування стосовно Нетаньягу. Водночас він визнав: низку дій слідчі здійснювали без його особистого погодження. За словами колишнього посадовця, деякі з них були серйозними і викликали його невдоволення. Проте це не тотожне твердженню, що вся справа порушена без належного дозволу, — саме на цій відмінності зосереджена одна з головних юридичних суперечок.
Нетаньягу заперечує звинувачення у корупції. Його прихильники трактують заяви Мандельбліта як підставу засумніватися в добросовісності слідства. Опоненти застерігають від передчасних висновків і нагадують, що оцінювати допустимість доказів має суд, а не політики чи учасники публічної дискусії.
Справа пов’язана з кількома епізодами, в яких досліджуються взаємини прем’єра з представниками бізнесу та медіа. Її перебіг має значення не тільки для самого Нетаньягу, але й для суспільної довіри до правоохоронної та судової системи Ізраїлю. Остаточну правову оцінку свідченням і доводам сторін повинен надати суд.
