3992
Масштабне міжнародне дослідження походження кажанів вказало на Європу як на найімовірніше місце появи їхніх далеких предків приблизно 65 мільйонів років тому. Робота об’єднала генетичні дані сучасних видів і викопні рештки, щоб реконструювати одну з найскладніших історій еволюції ссавців.
У дослідженні взяли участь 137 науковців із 64 країн. Вони проаналізували геноми 103 видів, які представляють усі 21 сучасну родину кажанів, а також включили до моделі 44 викопні зразки.
Раніше походження кажанів залишалося предметом суперечок. Як можливі центри їхньої ранньої еволюції розглядали Азію, Африку й Північну Америку, адже ранні викопні рештки знаходили в різних частинах світу.
Нова реконструкція показує іншу картину: найімовірніше, початкова еволюційна лінія виникла в Європі, після чого її представники поширилися до Африки, а звідти — далі по інших континентах.
Подальше розселення відбувалося протягом мільйонів років і супроводжувалося швидкою диверсифікацією. У результаті кажани стали однією з найуспішніших груп ссавців і сьогодні живуть майже в усьому світі, крім найхолодніших полярних регіонів.
Дослідження також допомогло уточнити історію ехолокації. Аналіз ранніх викопних форм, зокрема Vielasia, свідчить, що здатність орієнтуватися за допомогою звуку могла сформуватися дуже рано — ще до появи більшості сучасних родин.
Це важливий висновок, адже довгий час вчені сперечалися, що з’явилося раніше — активний політ чи ехолокація. Нові геномні та палеонтологічні дані дозволяють краще зіставляти ці два ключові еволюційні нововведення.
Кажани цікаві не лише своєю історією. Вони демонструють незвичайну стійкість до багатьох інфекцій і часто живуть значно довше, ніж можна було б очікувати від ссавців такого розміру.
Саме тому їхні геноми активно вивчають у контексті старіння, імунітету та регуляції запальних реакцій. Розуміння еволюційного походження допомагає точніше визначити, коли й у яких гілках виникли ці особливості.
Водночас майже п’ята частина відомих видів кажанів перебуває під загрозою. Втрата середовищ існування, зміна клімату, хвороби та переслідування людьми роблять дослідження їхньої еволюції важливим і для природоохоронної роботи.
