3594
Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс попередив, що Росія може й надалі випробовувати країни Європи новими сценаріями тиску, які не завжди вписуються у звичне розуміння відкритої військової агресії. За його оцінкою, проблема полягає не лише в окремих інцидентах, а в тому, що Москва постійно змінює інструменти та перевіряє межі реакції Заходу.
В інтерв’ю Укрінформу Ландсбергіс звернув увагу на те, що поняття «гібридні загрози» дедалі частіше охоплює дуже широкий спектр подій — від кібератак і диверсій до появи безпілотників поблизу аеропортів та критичної інфраструктури. На його думку, така широта визначення інколи призводить до того, що серйозні інциденти сприймаються як окремі випадки, а не як частини однієї стратегії.
Політик вважає, що Кремль може використовувати непередбачуваність як окремий інструмент тиску. Якщо європейські уряди готуються лише до вже відомих сценаріїв, Росія отримує можливість щоразу змінювати форму дій і змушувати союзників витрачати час на нові процедури реагування.
Як один із можливих прикладів Ландсбергіс описав ситуацію, коли Москва могла б поширити інформацію про нібито підготовку Україною атак на російські міста, а потім використати це як привід для спроб обмежити діяльність союзників у частині Балтійського регіону. Йшлося не про підтверджений план, а про сценарій, який, на думку політика, показує вразливість нинішньої системи реагування.
За його словами, небезпека подібних дій полягає у створенні невизначеності. Якщо інцидент не виглядає як класичний збройний напад, союзникам доводиться вирішувати, який саме механізм відповіді застосовувати, а це може давати Москві додатковий простір для маневру.
Ландсбергіс також вважає, що Росія може намагатися розколювати союзників, використовуючи різний рівень готовності країн до ескалації. Частина держав може вимагати жорсткішої відповіді, тоді як інші намагатимуться уникати кроків, які можуть бути сприйняті як пряме протистояння.
Окремо він наголосив на важливості підтримки України, яка вже має практичний досвід протидії дронам, ракетам, диверсіям і кібератакам. На його думку, цей досвід може бути корисним країнам Балтії та іншим членам НАТО, які сьогодні прискорено адаптують свої системи безпеки.
Європейські інституції останнім часом також активніше обговорюють, чи можуть окремі гібридні атаки розглядатися як форма війни. Така дискусія стала актуальнішою на тлі інцидентів із безпілотниками, пошкодженням підводної інфраструктури та кібератаками.
Ландсбергіс підкреслив, що ключове завдання для союзників — не чекати, доки кожен новий сценарій буде перевірений на практиці. На його думку, стримування має працювати наперед і створювати для потенційного противника розуміння, що навіть непрямі атаки матимуть політичні та безпекові наслідки.
У країнах Балтії тема гібридних загроз залишається однією з центральних у безпековій політиці. Литва, Латвія та Естонія посилюють захист кордонів, критичної інфраструктури та систем зв’язку, водночас наполягаючи на ширшій координації всередині НАТО.
