1142
Заготівля дров не закінчується після купівлі та рубання. Якщо поліна скласти просто на землю й щільно загорнути плівкою, за кілька місяців вони можуть набрати вологи та почати погано горіти. Через це піч довше прогрівається, у приміщенні з’являється більше диму, а в димоході швидше накопичуються відкладення.
Для запасу потрібно знайти рівне місце, куди не стікає дощова вода. Найкраще, якщо це навіс або провітрюваний дровник. Нижній ряд не повинен лежати безпосередньо на ґрунті: дерев’яні піддони чи спеціальні опори створюють проміжок для циркуляції повітря і зменшують контакт із сирістю. Конструкція має стояти стійко, щоб високий штабель не перекинувся.
Укладати поліна слід так, щоб між ними залишалися невеликі щілини. Занадто щільна кладка уповільнює висихання, особливо якщо деревина була заготовлена нещодавно. Добре, коли боки штабеля відкриті для руху повітря, а верх захищений від опадів дахом або водостійким покриттям. Плівку, яка герметично охоплює всю купу, краще не використовувати: під нею накопичується конденсат.
Якщо є можливість, дрова зберігають на освітленій ділянці, де їх обдуває вітер. Однак відкритий склад потрібно надійно захистити від дощу й снігу. Тривалість висихання залежить від породи дерева, товщини полін, початкової вологості та погоди; орієнтуватися лише на календар недостатньо. Для печей зазвичай рекомендують використовувати деревину з вологістю приблизно до 20 відсотків.
Важливо також подбати про пожежну безпеку. Великий запас не варто притуляти до опалювальних приладів або зберігати біля відкритого вогню. У будинок можна занести лише невелику порцію на найближче використання. Якщо на дровах з’явився грибок чи помітна сирість, їх краще досушити у провітрюваному місці, а не одразу закладати в топку.
