712
Є люди, для яких навіть очевидна помилка не закінчується словами «вибач». Психолог Гай Вінч пояснює в Psychology Today, що відмова від вибачення іноді пов’язана не з відсутністю розуміння ситуації, а з тим, наскільки загрозливим саме визнання провини здається для самооцінки.
Для людини зі стабільною самооцінкою фраза «я помилився» означає визнання конкретного вчинку. Для людини з крихким уявленням про себе це може сприйматися значно ширше — як підтвердження того, що вона погана, слабка або недостойна.
Саме тому деякі люди починають заперечувати факт проблеми, перекладати відповідальність або сперечатися про деталі замість того, щоб визнати заподіяну шкоду.
Ще один страх полягає в тому, що одне вибачення нібито відкриє двері для нескінченного списку претензій. Людина може боятися, що після визнання однієї помилки співрозмовник згадає всі попередні.
Для частини людей вибачення асоціюється з втратою контролю або влади. Вони сприймають його не як спосіб відновити стосунки, а як програш у суперечці.
Іноді працює й сором. Сильне почуття сорому настільки неприємне, що людина намагається будь-яким способом уникнути контакту з ним, включно з повним запереченням власної відповідальності.
Психолог наголошує, що небажання вибачатися не означає автоматично одну конкретну рису характеру або психіатричний діагноз. Оцінювати потрібно поведінку в різних ситуаціях.
Щира перепросина включає не лише слово «вибач», а й визнання конкретної дії, розуміння її впливу на іншу людину та готовність змінити поведінку.
Якщо людина роками не здатна брати відповідальність, навіть коли наслідки очевидні, проблема для стосунків полягає не лише у відсутності потрібних слів, а в неможливості нормально вирішувати конфлікти.
