Пасивна агресія відрізняється від відкритого конфлікту тим, що роздратування або злість маскуються під формально нейтральну поведінку. Соціальна працівниця й авторка книг про пасивно-агресивну поведінку Сігне Вітсон наводить сім характерних фраз, які можуть супроводжувати таку модель спілкування.

Перша — «Добре. Як скажеш» або коротке «Та все одно». За поясненням Вітсон, такі слова можуть використовуватися для припинення прямої розмови про конфлікт замість чесного вираження незгоди чи гніву.
Друга фраза — «Я не злюся». Слова самі по собі не доводять пасивну агресію, але важлива невідповідність між сказаним і невербальною поведінкою. Напружена міміка, демонстративне мовчання або інший тон можуть суперечити запевненню, що все добре.
Третя — «Я не зрозумів, що це потрібно зробити зараз». Вітсон описує тимчасову згоду з навмисним затягуванням як один зі способів приховано чинити опір проханню.
Четверта — «Я не знав, що ти хочеш, щоб це було зроблено саме так». Тут ідеться про навмисно неякісне або неефективне виконання завдання, після якого людина може пояснювати проблему надто високими вимогами іншої сторони.
П’ята фраза — «Ти що, жартів не розумієш?». Вона може з’явитися після саркастичного або образливого висловлювання, коли замість визнання неприйнятності коментаря відповідальність перекладається на людину, яку він зачепив.
Шоста — «Я просто кажу». За словами Вітсон, таке уточнення інколи використовується після ворожого чи колючого коментаря, щоб формально відмежуватися від агресивного наміру.
У первинному переліку окремо виділяється й поведінкова схема, коли людина зовні погоджується співпрацювати, але систематично затягує виконання або робить його так, щоб викликати роздратування.
Експертка наголошує: одну окрему фразу не можна автоматично вважати доказом пасивної агресії. Значення має повторюваний патерн, контекст і розрив між формально спокійними словами та поведінкою, через яку конфлікт продовжується.

638