618
Новий рід жуків, якому дали назву Luffy на честь еластичного героя манґи та аніме One Piece, виявився не лише дотепним відсиланням до попкультури. За даними ScienceDaily, ці комахи мають настільки незвичні пропорції тіла, що допомагають ученим краще зрозуміти еволюцію цілої групи жуків-стафілінів.
Жуки роду Luffy вирізняються надзвичайно довгими й тонкими мандибулами (верхні щелепи), вусиками та ротовими придатками. Їхня «витягнутість» нагадала дослідникам гумове тіло Луффі, який у вигаданому світі може розтягувати й збільшувати свої кінцівки.
Два нові види: Luffy schillhammeri та Luffy nika
Повний таксономічний опис нового роду та його видів опубліковано в рецензованому науковому журналі ZooKeys з відкритим доступом. Наразі до роду Luffy віднесено два види: Luffy schillhammeri та Luffy nika.
Luffy schillhammeri виявили в широколистяних лісах китайської провінції Юньнань. Видова назва присвячена доктору Гаральду Шілльгаммеру (Harald Schillhammer) з Природничого музею у Відні на знак визнання його значного внеску в дослідження жуків-стафілінів.
Другий вид, Luffy nika, знайдено в районі Луангнамтха на півночі Лаосу. Назва «nika» відсилає до легендарного «пробудження» Диявольського плоду героя — «Hito Hito no Mi, Model: Nika» (також відомого як Gear 5). Цей жук має помітні білі смуги волосків на надкрилах і більшій частині тіла, що нагадало дослідникам білу, ніби огорнуту димом, форму Луффі під час трансформації Nika.
Відсутня ланка в еволюції жуків-стафілінів
Значення відкриття виходить далеко за межі яскравої назви. Аспірант Фан-Шо Ху (Fang-Shuo Hu) та Олексій Солодовников з Природничого музею Данії провели широкий огляд усіх відомих родів так званої групи Ocypus. Вони також проаналізували кілька родів із суперечливим або невизначеним положенням на «родовому дереві» жуків, зокрема Acupronotes, Apostenolinus та Staphylinus.
Дослідники вивчили велику кількість зразків і детально порівняли дрібні анатомічні відмінності. На цій основі вони переосмислили, як саме пов’язані між собою різні групи жуків. Команда виокремила спільні похідні ознаки (синапоморфії), що визначають так звану «лінію Eucibdelus». Серед них — наявність зубців на дорсальному (спинному) гребені лівої мандибули та повністю склеротизована (зміцнена) верхня губа, або лабрум.
Жуки роду Luffy мають дорсальні зубці на лівій мандибулі, характерні для цієї лінії, але їхній лабрум не є повністю склеротизованим. Водночас у них є кілька унікальних рис, яких не спостерігають в інших групах.
Поєднання спільних і відмінних ознак привело дослідників до висновку, що рід Luffy, ймовірно, є сестринською групою щодо всієї лінії Eucibdelus. Тобто він займає проміжне, «перехідне» положення між цією лінією та іншими представниками групи Ocypus. Завдяки цьому Luffy заповнює важливу прогалину в чинній класифікації й дає новий погляд на еволюційну історію підтриби Staphylinina.
Як попкультура допомагає популяризувати таксономію
Історія з жуками Luffy демонструє, що серйозна таксономічна робота може бути водночас креативною та запам’ятовуваною. Дослідники сподіваються, що поєднання наукового відкриття з популярним персонажем допоможе привернути увагу ширшої аудиторії до біологічної класифікації та вивчення різноманіття живих організмів.
За їхнім задумом, така назва може зацікавити молодь, яка знайома з One Piece, і надихнути її досліджувати світ комах та інші групи живих істот із тією ж пригодницькою допитливістю, яку уособлює Луффі.
Новий рід жуків Luffy виявився важливою ланкою еволюції з’явилася спочатку на Цікавості.
