1701
Синдром Шегрена найчастіше асоціюють із сухістю очей і рота, але це системне аутоімунне захворювання, яке може впливати значно ширше. Нові дані вказують, що люди з цим діагнозом частіше стикаються з інфекціями, а ризик може залежати і від самої хвороби, і від лікування, яке пригнічує активність імунної системи.
При синдромі Шегрена імунна система помилково атакує власні залози, насамперед ті, які виробляють сльози та слину. Через це виникають відчуття піску в очах, печіння, сухість у роті, труднощі з ковтанням сухої їжі та більший ризик карієсу.
Але запальний процес може виходити за межі залоз. У частини людей виникають біль у суглобах, виражена втома, ураження легень, нервової системи або інших органів. Саме тому хворобу розглядають як системну.
Ризик інфекцій може збільшуватися з кількох причин. Сухість слизових послаблює один із природних захисних бар’єрів, а препарати, які застосовують при тяжчих проявах, можуть знижувати активність імунної відповіді.
Це не означає, що пацієнт із синдромом Шегрена має уникати всіх контактів або жити в постійному страху інфекцій. Значно важливіше вчасно вакцинуватися за рекомендаціями лікаря, лікувати хронічні вогнища інфекції та повідомляти про незвичайно часті або тяжкі захворювання.
Особливу увагу приділяють здоров’ю порожнини рота. При нестачі слини зуби та слизова залишаються менш захищеними, тому регулярні стоматологічні огляди, фторвмісні засоби та контроль сухості мають велике значення.
Лікування підбирають залежно від проявів: комусь достатньо штучних сліз та засобів від сухості, а при системному ураженні можуть знадобитися препарати, що впливають на імунну систему. Самостійно припиняти таке лікування через страх інфекцій не варто.
