2835
Колишня помічниця Анни Вінтур Джилл Демлінг розповіла про роботу з легендарною редакторкою американського Vogue, її харчові звички та підхід до вибору зірок для обкладинок журналу.
Анна Вінтур із улюбленим напоєм. Фото: Vogue
Кавовий напій і щоденна звичка
Демлінг розповіла, що легендарна редакторка щодня о 16:00 замовляла кавовий молочний коктейль. Про цю незвичайну звичку вона згадала в подкасті Back Row.
Важливо! Анна Вінтур настільки звикла до цього напою, що навіть після переїзду офісу шукала йому гідну заміну.
Коктейль купували в закладі Burger Heaven. За словами Демлінг, напій був дуже смачним і став частиною щоденного розпорядку впливової редакторки.
Джилл почала працювати в офісі Вінтур у червні 1998 року. На той момент їй було 24 роки, а сама Анна вже близько десяти років очолювала американське видання Vogue. Згодом Демлінг стала однією з ключових співробітниць редакції та майже два десятиліття відповідала за залучення знаменитостей до фотосесій для обкладинок.
У 1999 році видавець Condé Nast переніс офіс із Медісон-авеню на Таймс-сквер, де поблизу вже не було улюбленого закладу Вінтур. Тому редакторці довелося шукати альтернативу, і нею став фрапучино зі Starbucks.
Спочатку новий напій не повністю задовольняв Анну. Демлінг пригадала, що її керівниця хвилювалася через недостатню калорійність фрапучино, але згодом, схоже, звикла до нього.
Організація харчування редакторки й надалі залишається частиною обов’язків її помічників. У квітні 2026 року колишні співробітники розповідали в подкасті Vogue The Run-Through, що готують для неї каву та сніданок ще до приходу в офіс приблизно о восьмій ранку.
Обкладинки, зірки та умови співпраці
Після підвищення Демлінг отримала нове відповідальне завдання — вирішувати, які знаменитості з’являться на обкладинках Vogue. Саме в цей період журнал поступово почав віддавати перевагу голлівудським акторам замість професійних моделей.
Демлінг також допомагала шукати собі заміну. Серед кандидаток була Лорен Вайсбергер, яка згодом стала авторкою роману «Диявол носить Prada», опублікованого у 2003 році.
Меріл Стріп у ролі Анни Вінтур. Фото: Elle
Книжка перетворилася на світовий бестселер, а у 2006 році на екрани вийшла її кіноверсія з Меріл Стріп у ролі Міранди Прістлі. Персонаж суворої редакторки модного журналу вважається художнім образом, натхненним Анною Вінтур.
Демлінг зазначила, що у фільмі були моменти, які відповідали дійсності. Зокрема, вона спростувала поширене уявлення про те, що Вінтур кричала на підлеглих або жбурляла в них одяг та сумки.
«Вона ніколи не кричала, і це вони показали правильно. Але вона також не жбурляє пальта та сумки», — розповіла колишня помічниця.
Анна Вінтур. Фото: Vogue
За словами Джилл, ідеальною кандидаткою була Ніколь Кідман. Акторка не лише цікавилася модою, а й знімалася у фільмах, які подобалися Вінтур. Йшлося переважно про історичні драми, мюзикли та екранізації відомих романів. Серед прикладів Демлінг назвала «Мулен Руж» та «Англійського пацієнта».
Натомість романтичні комедії та телевізійні знаменитості значно рідше отримували шанс потрапити на обкладинку. Саме тому Дженніфер Еністон вперше з’явилася на обкладинці Vogue завдяки незалежній драмі «Гарна дівчинка», а не популярному серіалу «Друзі».
Анна Вінтур. Фото: Vogue
Ще складніше було музикантам. Демлінг пояснила, що попзірки не належали до пріоритетів Вінтур, тому навіть всесвітньо відомі виконавиці не завжди могли розраховувати на співпрацю з журналом.
«Музика була не її сферою», — зазначила колишня співробітниця Vogue.
Показовою стала історія Бейонсе. Її перша обкладинка американського Vogue з’явилася лише у квітні 2009 року, хоча на той момент співачка вже була однією з найвідоміших артисток світу. Спочатку обкладинку мала отримати Кетрін Гейґл, але вона відмовилася після перенесення прем’єри свого фільму. Демлінг запропонувала кандидатуру Бейонсе, яка тоді готувалася до виходу трилера «Одержимість».
Обкладинка з Бейонсе. Фото: Vogue
Саме участь співачки в цьому фільмі стала вирішальним аргументом для Вінтур. За словами Демлінг, це була єдина причина, через яку редакторка погодилася затвердити її кандидатуру.
Однак до вересневого випуску 2015 року ситуація кардинально змінилася. Бейонсе вже мала достатній вплив, щоб відмовитися від інтерв’ю та вимагати права затверджувати фотографії, які потраплять до журналу. Демлінг вважає, що на той момент Vogue потребував співпраці зі співачкою навіть більше, ніж вона сама потребувала журналу. Бейонсе й надалі зберегла за собою право остаточного погодження зображень.
Анна Вінтур у вересні 2026 року. Фото: Vogue
Чи подобалося це Анні Вінтур? Колишня помічниця запевнила, що редакторка не була в захваті від таких умов, але змушена була зважати на статус артистки.
Водночас сама Демлінг підтримувала право знаменитостей контролювати власний образ. Вона пояснила, що навчилася цього завдяки досвіду співпраці з різними зірками, які мали чітке бачення того, як хочуть виглядати на фотографіях.
Джерело: blik.ua
