2846
Кава часто здається гіркою з першого ковтка, та з часом багато людей починають її любити. Нове дослідження пояснює, як мозок поступово формує харчові вподобання і чому їжа, яка спочатку не приваблює, згодом може стати улюбленою. Працюючи переважно з мишами, науковці знайшли повільний дофаміновий сигнал, який допомагає мозку пов’язувати смак із калоріями.
Як учені відокремили смак від калорій
Під час звичайного прийому їжі смак і калорійність надходять разом, тож дослідники розділили ці два чинники, щоб з’ясувати, який із них запускає вивільнення дофаміну. Мишам через тонку трубку, встановлену крізь стінку шлунка, вводили безпосередньо туди солодку воду або рідину, схожу на молочний коктейль. Протягом 10 хвилин тварини отримували приблизно п’яту частину чайної ложки, а датчики відстежували рівень дофаміну в чотирьох ділянках мозку.
Науковці очікували реакції в прилеглому ядрі та дорсальному стріатумі, структурах, які часто фігурують у дослідженнях системи винагороди. Однак ці ділянки не реагували на надходження поживних речовин. Натомість рівень дофаміну зростав у передній частині базолатеральної мигдалини, яка в мишей має лише близько 2,5 мм завдовжки.
Повільний сигнал, який допомагає навчатися
Реакція на поживні речовини відрізнялася від швидкого дофамінового сигналу, пов’язаного зі смаком. Смакові сигнали виникають і зникають за лічені секунди, тоді як цей почав зростати приблизно через 48 секунд після потрапляння поживних речовин до шлунка і залишався підвищеним ще близько дев’яти хвилин після завершення введення.
Далі мишам запропонували два підсолоджені сахарином напої: зі смаком лимона й лайма та винограду. Коли тварина облизувала один із них, у шлунок надходила глюкоза, а під час пиття іншого, звичайна вода. За шість днів миші з нормальною дофаміновою активністю значно частіше обирали напій, пов’язаний із глюкозою: частка облизувань зросла приблизно з 35% до 81%.
Коли дослідники під час навчання світлом вимикали дофамінові нейрони середнього мозку, перевага майже не формувалася: частка облизувань напою з глюкозою збільшилася лише з 48% до 53%. Водночас здатність уникати неприємного смаку зберігалася. Миші, які після нового смакового досвіду отримували хлорид літію, що викликає нудоту, все одно вчилися обминати відповідний напій. Отже, позитивна перевага через поживність і навчання уникати їжі, що спричиняє нездужання, залежать від різних мозкових механізмів.
Наступний експеримент показав, що сам дофаміновий сигнал може сприяти формуванню смакової переваги. Мишам запропонували два напої без калорій, а після облизування одного з них дослідники через 20 секунд світлом активували дофамінові волокна в передній частині мигдалини. Тварини почали віддавати перевагу саме цьому смаку, хоча поживних речовин не отримували. Водночас вони не їли більше і не натискали на важіль заради такого сигналу, тож він, схоже, не є винагородою сам по собі, а допомагає закріпити перевагу, коли поєднується з певним смаком чи ароматом.
Науковці також з’ясували, що реакція на цукор залежить від білка SGLT1, який переносить певні цукри через стінку кишківника. Людські дані поки що не доводять, що саме цей сигнал формує вподобання, адже в людей поживні речовини не вводили безпосередньо в шлунок. Основні докази механізму отримані в експериментах на мишах.
Джерело: portaltele.com.ua
