Комети містять органічні сполуки, з яких за певних умов можуть утворюватися складові живих клітин. Тому понад століття науковці розглядають їх як можливе джерело речовин, необхідних для зародження життя на Землі. Однак нове комп’ютерне моделювання показало, що доставити ці молекули неушкодженими було надзвичайно складно.

Молекули й зіткнення комет із Землею
Комети врізаються в Землю зі швидкістю близько 28 кілометрів на секунду. Енергія зіткнення створює настільки високу температуру, що більшість крихких органічних сполук руйнується. Дослідники з Кембриджського університету та Единбурзького університету перевірили, наскільки часто за таких умов комети могли приносити достатню кількість потрібних речовин.
Команда під керівництвом Річарда Анслоу з Інституту астрономії Кембриджського університету зосередилася на ціаністому водні, сполуці, яку виявляють у кометах. У лабораторних експериментах за достатньої концентрації вона може брати участь у реакціях утворення цукрів, жирів і компонентів ДНК та РНК. У кометах ціаністий водень становить приблизно 0,1% водяного льоду. Це одна з небагатьох відомих у кометах вихідних молекул, кількість якої потенційно могла б мати значення для хімічної еволюції.
Проте навіть ця сполука витримує нагрівання краще, ніж багато інших органічних молекул. Якщо кометам важко доставити її неушкодженою, для більш крихких речовин завдання було б ще складнішим.
Комети мають пористу структуру та відносно слабку внутрішню будову, тому атмосфера планети може розірвати їх ще до зіткнення з поверхнею. Об’єкти діаметром менш як 100 метрів зазвичай вибухають високо в атмосфері, розсіюючи свою речовину на великій площі. Важливим є і кут падіння: пологе зіткнення означає, що комета проходить крізь більший шар атмосфери, але саме повільніший і менш різкий удар дає більше шансів зберегти ціаністий водень. Водночас під кутом менш як 15 градусів прибуває менш ніж 7% комет, а крізь атмосферу до поверхні дістаються лише найбільші з них.
Результати симуляцій і Марс
Науковці змоделювали перші 500 мільйонів років історії Землі 100 тисяч разів. У кожному сценарії змінювали випадкове поєднання розмірів, швидкостей і траєкторій комет. Успішним вважали зіткнення, яке відбувалося на відкритій суші та залишало ціаністий водень у концентрації, достатній для реакцій, відомих із лабораторних дослідів. Причому дослідники свідомо обирали припущення на користь комет.
Попри це, медіанна кількість успішних доставок дорівнювала нулю. У 54% симуляцій жодна комета не принесла достатньої кількості речовини, хоча в кожному сценарії Землю вражало понад 100 тисяч комет. Навіть якщо ціаністий водень потрапляв на планету, його загальна кількість, розподілена в океанах, була б більш ніж у 10 тисяч разів нижчою за потрібну концентрацію. Єдиним потенційно дієвим сценарієм залишалося локальне накопичення речовини в басейні після зіткнення на суші. Але вода з підземних джерел, дощі та стік могли розбавити її вже за кілька днів або тижнів.
Дослідники застосували ту саму модель до Марса та Венери. У симуляціях Марс виявився значно сприятливішим для доставки органічних сполук: через менші розміри планети комети врізалися в неї повільніше, а розріджена атмосфера рідше руйнувала їх до зіткнення. У середньому модель показала 744 успішні доставки на Марс, 87 на Землю та 24 на Венеру, ще до врахування площі відкритої суші. Це не доводить, що життя зародилося на Марсі, але вказує на те, що кометний сценарій там міг бути реалістичнішим.
Автори не виключають, що потрібні молекули утворилися безпосередньо на ранній Землі, виникли після зіткнень із великими астероїдами або були доставлені багатими на вуглець астероїдами, подібними до Рюгу та Бенну. Водночас дослідження має обмеження: модель не враховує деякі властивості комет, зокрема їхню міцність і пористість. Робота опублікована в журналі Scientific Reports. Її результати не розкривають остаточного походження життя, але змушують обережніше оцінювати роль комет у цьому процесі.
Джерело: portaltele.com.ua

2901