2871
Нові викопні знахідки з південного Таїланду свідчать, що великі за розміром гризуни з’явилися набагато раніше і в іншому регіоні світу, ніж вважалося досі. За даними статті в журналі Scientific Reports, описано новий вид гризуна епохи пізнього еоцену, якого оцінили за масою тіла приблизно як великого собаку — близько 30 кг. Про це повідомляє видання Sci.News.
Новий вид Yakamys sirindhornae
Сьогодні найбільший сучасний гризун — капібарa (Hydrochoerus hydrochaeris), а рекордні гігантські форми з геологічного минулого зазвичай пов’язують із Південною Америкою останніх 10 мільйонів років. Однак нова знахідка свідчить, що дуже великі гризуни еволюціонували й в Південно-Східній Азії, та ще й значно раніше.
Міжнародна команда палеонтологів описала новий вид давнього гризуна з пізнього еоцену, тобто віком приблизно 35–34 мільйони років. Тварину назвали Yakamys sirindhornae.
Попри вражаючі оцінки розміру тіла, вид відомий всього з двох фрагментів: одного цілого нижнього корінного зуба та уламка нижнього різця. Обидва викопні зуби знайдені в глиняному прошарку вугільного пласта на лігнітовому родовищі Крабі в провінції Крабі на півдні Таїланду.
Що розповіли зуби про гігантського гризуна
Нижній корінний зуб Yakamys sirindhornae має близько 11,6 мм у довжину і 11,3 мм у ширину. Для порівняння, у найбільших відомих раніше азійських родичів подібних гризунів корінні зуби були менш як удвічі меншими.
За розмірами зуба палеонтологи оцінили ймовірну масу тіла тварини приблизно в 30 кг — це співмірно з великим собакою. Дослідники наголошують, що така оцінка є орієнтовною й пов’язана з великою невизначеністю, адже ґрунтується лише на розмірах окремих зубів.
За формою корінного зуба та мікроскопічною будовою емалі різця автори роботи віднесли новий вид до родини Ischyromyidae — однієї з ранніх гілок еволюції гризунів. Попри значний розмір, емаль на різці виявилася надзвичайно тонкою — близько 235 мікрометрів.
Місце знахідки в еволюції гігантських гризунів
До опису Yakamys sirindhornae одним з небагатьох добре задокументованих великих ранніх гризунів був Manitsha tanka — представник тієї ж родини Ischyromyidae з олігоценових відкладів Північної Америки (Саут-Дакота).
За оцінками вчених, Manitsha tanka та Yakamys sirindhornae мали подібну масу тіла. Водночас їхні корінні зуби суттєво відрізняються формою та розміром. Це свідчить, що великі представники Ischyromyidae не еволюціонували до одного «універсального» типу зубів і могли займати різні екологічні ніші, харчуючись по-різному.
Знахідка з Таїланду також вказує, що збільшення розмірів тіла у гризунів почалося значно раніше, ніж поява пізніших гігантів Південної Америки, таких як Josephoartigasia monesi, що жила в плейстоцені й, за пізнішими оцінками, могла важити близько 350 кг.
Обмеження даних і подальші дослідження
Науковці підкреслюють, що через вкрай обмежений матеріал — лише два зуби — важко детально відновити еволюційну історію Yakamys sirindhornae. Невідомо, які саме екологічні умови сприяли формуванню такого великого розміру тіла й як цей вид був пов’язаний з іншими ранніми гризунами.
Подальші знахідки з того самого регіону та з подібних за віком відкладів можуть дати більше інформації про будову скелета, спосіб життя, раціон та еволюційні зв’язки цих тварин. Дослідники очікують, що нові викопні матеріали допоможуть краще зрозуміти, як і чому в різних частинах світу незалежно виникали гігантські гризуни.
У Таїланді виявили гризуна епохи еоцену розміром з великого собаку з’явилася спочатку на Цікавості.
