Звичні кухонні прянощі можуть не лише урізноманітнити смак страв, а й впливати на зв’язок між кишківником і головним мозком. Дедалі більше наукових даних свідчать, що спеції збільшують різноманіття корисних мікроорганізмів у травній системі, а ті, своєю чергою, впливають на емоційний стан і когнітивні здібності.

Що каже наука і як працюють спеції
Дослідження, проведене Регіною Ламенделлою та її колегами й опубліковане у науковому виданні The Journal of Nutrition, показало, що суміші трав і прянощів суттєво підвищують різноманіття мікробіому, а це один із ключових показників здоров’я. Серед них згадуються кориця, імбир, кумин (зіра), куркума, розмарин, орегано, базилік і чебрець. Найкращі результати продемонстрували учасники, які отримували найбільшу порцію спецій, приблизно 1,5 чайної ложки на день.
Головна цінність прянощів полягає у високій концентрації поліфенолів, рослинних сполук, які відповідають за колір і аромат. Для порівняння: у звичайних овочах частка поліфенолів становить близько 0,1% від ваги, тоді як у гвоздиці їхній вміст сягає 15%. Регулярне вживання продуктів, багатих на ці речовини, підтримує здоров’я серця і здатне вдвічі знизити ризик розвитку діабету другого типу.
Механізм дії спецій на організм працює одразу в кількох напрямках. По-перше, блокування запалення: поліфеноли діють як потужні антиоксиданти й пригнічують ферменти, що запускають запальні процеси. По-друге, живлення для психобіотиків: ці сполуки виконують роль пребіотичної клітковини для корисних бактерій, так званих психобіотиків, які покращують настрій, і водночас пригнічують патогени на кшталт сальмонели та кишкової палички. По-третє, вироблення бутирату: дослідники зафіксували зростання кількості бактерій, що синтезують цю речовину. Бутират відновлює клітини слизової оболонки кишківника, не пропускаючи токсини у кров, а також здатен проникати до мозку, де стимулює ріст нових нервових клітин, покращуючи пам’ять і мислення.
Коли ж у кишківнику виникає запалення, вісь «кишківник — мозок» переводить організм у «режим хвороби»: людині хочеться закритися від усіх, зникає радість і з’являється апатія. Цей стан клінічно майже ідентичний депресії. Саме тому психіатри сьогодні дедалі активніше доповнюють терапію депресії та тривожних розладів пребіотиками й пробіотиками.
Цілющі властивості спецій люди помітили ще тисячі років тому. Близько 2500 років тому Гіппократ використовував корицю, коріандр і шафран у медичній практиці, мускатним горіхом лікував метеоризм, а імбир призначав як афродизіак. Про здатність кардамону, гвоздики, імбиру та мускату розпалювати пристрасть згадується й у «Камасутрі».
Як додати більше спецій у щоденний раціон і кому варто бути обережним
Інтегрувати прянощі у звичні страви дуже просто. Можна додавати дрібку кориці до ранкової вівсянки, використовувати кардамон або бадьян у випічці, кидати цілі стручки кардамону чи зірочки анісу під час варіння рису або сочевиці, а також експериментувати з власними сумішами для маринування м’яса чи риби перед запіканням або посипати прянощами вже готові страви.
Водночас людям із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою або синдромом подразненого кишківника варто вводити спеції у меню поступово. Різке збільшення кількості прянощів активізує мікрофлору, що на початковому етапі може спричинити підвищене газоутворення, доки кишківник не адаптується. Для всіх інших щоденна ложка улюблених спецій стане простим і смачним способом підтримати і тіло, і настрій.
Джерело: stan.space

2921