Астрономи звикли ділити планети зовнішньої Сонячної системи на дві групи: Юпітер і Сатурн як «газові гіганти», що складаються переважно з водню та гелію, та Уран і Нептун як менші «крижані гіганти», багаті на важчі елементи. Нова робота Олів’є Музіса (Olivier Mousis) з Southwest Research Institute та його колег, опублікована в The Planetary Science Journal і описана на порталі Universe Today, пропонує незвичний спосіб перевірити, чи не ховаються під їхніми товстими атмосферами справжні «гори» каменю.

Дослідники розглядають ізотоп благородного газу — аргон-40 — як можливий індикатор того, скільки кам’янистої речовини може бути в надрах Урана й Нептуна. Ідея важлива, адже безпосередньо пробурити ці далекі світи ми не можемо, а отже доводиться шукати непрямі «хімічні підказки».
Як радіоактивний калій перетворюється на аргон
Щоб зрозуміти, чому саме аргон-40 може вказувати на наявність порід, автори статті звертаються до знайомого прикладу — бананів. Вони слабо радіоактивні через калій-40, нестійкий ізотоп поширеного елемента. Коли калій-40 розпадається, він перетворюється на аргон-40, який як благородний газ майже ні з чим не реагує.
Основна частина такого радіоактивного розпаду відбувається не в бананах, а в кам’янистих породах, що містять калій-40. Тому одним з головних джерел аргона-40 є саме гірські породи. Утворившись, газ поступово «вибулькує» з них і потрапляє в атмосферу планети. На Землі аргон загалом становить близько 1% повітря, яким ми дихаємо.
На крижаних гігантах процес може бути подібним: аргон-40 утворюється в кам’янистому шарі, а потім протягом мільярдів років просочується в атмосферу. Якщо відправити зонд, який виміряє концентрацію цього ізотопу, можна отримати непряму оцінку того, скільки каменю приховано під хмарами.
Проблема «успадкованого» аргону
Однак є суттєве ускладнення: породи — не єдине джерело аргона-40. Частина цього газу вже була присутня в протосонячній туманності, з якої сформувалися Сонце й планети. Уран і Нептун могли «захопити» цей первинний аргон ще на ранніх етапах свого формування.
У такому разі частина аргона-40 в їхніх атмосферах не пов’язана з розпадом калію в камені, а є спадком від газопилової хмари, з якої виникла Сонячна система. Це робить інтерпретацію вимірювань набагато складнішою.
За розрахунками авторів, кількість такого первинного аргону, захопленого Ураном і Нептуном, залежить від того, де саме в Сонячній системі вони формувалися відносно так званої «аргонової крижаної лінії». Це діапазон температур приблизно 23–35 Кельвінів, за яких аргон замерзає або вбудовується в водяний лід.
Якщо крижані гіганти зародилися ближче до Сонця й потім мігрували назовні, вони могли захопити небагато аргонового льоду, і тоді більша частина аргона-40 в атмосфері походила б із кам’янистих надр. Якщо ж вони формувалися далі й активно «мандрували» зовнішньою частиною системи, то могли накопичити значні запаси первинного аргону, що знецінює його як індикатор кам’яного шару.
Аргон-36 як контрольний ізотоп
Щоб розв’язати цю плутанину, вчені пропонують вимірювати ще один ізотоп — аргон-36. Він легший, стабільний і не утворюється внаслідок радіоактивного розпаду в породах. Тобто аргон-36 у атмосфері має бути майже повністю первинним, успадкованим від протосонячної туманності.
Порівнюючи співвідношення аргон-40/аргон-36 на Урані та Нептуні з оцінками цього ж співвідношення в ранній Сонячній системі, можна буде відокремити внесок первинного газу від того, що вийшов із кам’янистого шару. Таке «подвійне вимірювання» дасть змогу оцінити, наскільки масивним є потенційне кам’янисте ядро крижаних гігантів.
Майбутня місія до Урана
Ці теоретичні міркування з’являються вчасно: зараз у розробці перебуває місія Uranus Orbiter and Probe, орбітальний апарат із спусковим зондом, який має прибути до системи Урана у 2040-х роках. Якщо на борту будуть інструменти для точного вимірювання ізотопів аргону, місія зможе безпосередньо перевірити запропонований підхід.
До старту ще є час, тож моделі формування Урана й Нептуна та сценарії їхньої міграції можна уточнити, спираючись на такі роботи. А коли зонд нарешті зануриться в атмосферу крижаного гіганта, астрономи, можливо, вперше отримають чітку відповідь, чи мають ці далекі світи справжню тверду поверхню або ж їхні надра влаштовані зовсім інакше.
Про плани польоту до Урана та Нептуна йдеться також у тематичних відеоматеріалах, зокрема в одному з останніх роликів, присвячених місіям до крижаних гігантів.
Аргон може розкрити, чи мають Уран і Нептун тверде кам’янисте ядро з’явилася спочатку на Цікавості.

2921