Прихований код мозку: вчені спростували 150-річну теорію і наблизилися до повернення мовлення

Сьогодні,   16:30    0

Науковці Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (UCSF) виявили ділянку людського мозку, яка допомагає формувати слова ще до того, як людина починає говорити. Це відкриття ставить під сумнів уявлення про механізми обробки мовлення, яких дотримувалися протягом 150 років. Отримані результати можуть стати основою для розробки технологій, які допоможуть відновити спілкування людям із порушеннями мовлення.

Прихований код мозку: вчені спростували 150-річну теорію і наблизилися до повернення мовлення

Дослідження свідчить, що мозкові системи, відповідальні за розуміння та продукування мовлення, пов’язані значно тісніше, ніж вважалося раніше. Результати можуть допомогти вдосконалити хірургічні методи визначення мовленнєвих зон мозку, а також відкрити нові можливості для створення нейрокомп’ютерних інтерфейсів, покликаних відновлювати здатність людей спілкуватися.

Зокрема, під час дослідження, результати якого опубліковано 19 листопада в Science, команда під керівництвом Едварда Чанга виявила невелику ділянку в зоні Верніке. Вона активується ще до початку вимовляння слова та формує своєрідний план наступного слова, яке людина має намір сказати, а не просто обробляє його значення чи відстежує звучання мовлення.

Останні новини:  Як війна впливає на психічне здоров’я українських дітей: ЮНЕСКО представила нове дослідження

У матеріалі зазначається: “Це відкриття допомагає розгадати давню загадку нейронауки. Пошкодження зони Верніке, яку традиційно пов’язували з розумінням мовлення, може також порушувати здатність людини вимовляти слова”.

Перегляд теорії, якій понад століття

У 1870-х роках німецький невролог Карл Верніке помітив, що пацієнти з ушкодженнями задньої частини скроневої частки мозку мають труднощі з розумінням і продукуванням мовлення. Він припустив, що ця ділянка містить “слухові образи слів”, які допомагають перетворювати намір сказати певне слово на рухи, необхідні для його вимовляння.

Через розташування цієї зони в слуховій корі її почали розглядати передусім як центр розуміння мовлення. Вважалося, що за його продукування відповідають інші ділянки мозку.




Нове дослідження вказує на ліву задню верхню скроневу звивину (lpSTG), підділянку тієї самої зони, яку загалом описав Верніке. Науковці з’ясували, що нейрони тут активуються приблизно за чверть секунди до того, як людина починає вимовляти слово.

Останні новини:  Секрет довголіття: 3 продукти, які щодня їла найстаріша людина у світі

Ця активність кодує характеристики слів загалом, зокрема їхню довжину, кількість складів і частоту вживання. Далі нейрони в ділянках мозку, які контролюють рухи ротової порожнини, перетворюють цю інформацію на послідовність рухів, необхідних для мовлення.

Нові можливості для нейроінтерфейсів мовлення

Результати можуть змінити підходи до визначення мовленнєвих зон мозку перед хірургічними операціями. Це потенційно зменшить ризик пошкодження ділянок, важливих для здатності пацієнта спілкуватися.

Ліва задня верхня скронева звивина також може стати новою мішенню для нейрокомп’ютерних інтерфейсів, які перетворюють мозкову активність на мовлення. Наявні системи такого типу розшифровують сигнали з рухових зон мозку, що контролюють голосовий тракт. Однак у деяких людей, які втратили здатність говорити, ці ділянки можуть бути пошкоджені, тому lpSTG може стати альтернативним джерелом сигналів для розпізнавання слів, які людина має намір вимовити.

Останні новини:  6 простих зимових звичок, які допомагають знизити хронічне запалення

Під час експерименту дослідники використали активність цієї ділянки мозку, щоб розшифрувати слова, які людина хотіла сказати, і почуте мовлення. Піддослідним був чоловік із тяжким паралічем, який уже не міг говорити.

Науковці вважають, що участь цієї ділянки в сприйнятті та формуванні мовлення може допомогти створити нейроінтерфейси для двостороннього спілкування. Це дозволило б людям із порушеннями мовлення повноцінніше брати участь у розмовах.

Нагадаємо, американський науковець описав незвичайний випадок 28-річного чоловіка, який після операції на мозку почав бачити риси свого кота на обличчях інших людей. Зокрема, він помічає на обличчях мигдалеподібну форму очей, збільшені зіниці та смуги, характерні для його сірого смугастого кота.

Джерело: www.unian.ua