Астрономи стали свідками першого в своєму роді спостереження: зірка поглинула свого супутника в межах однієї системи. Подія сталася в галактиці Андромеди, приблизно за 2,5 млн світлових років від Землі. Вона стала першим спостережним підтвердженням теорії та моделей таких явищ.

Квадратом позначено місце спостереження, у врізці наведено дані телескопів.
Що відбувалося в системі AT 2025abao
Система AT 2025abao, яка привернула увагу вчених, складалася з двох зірок. Масивніша з них перебувала на пізній стадії еволюції: вона перейшла у фазу зірки асимптотичної гілки гігантів (AGB). Її маса становила близько семи сонячних, а радіус приблизно в 350 разів перевищував сонячний. Маса її компаньйона була приблизно 0,7 маси Сонця.
У 2018 році менша зірка почала проникати у зовнішню газову оболонку гіганта і поступово наближатися до його ядра. Такий тип взаємодії називається еволюцією спільної оболонки. У такій парі обидві зірки опиняються всередині спільної газової оболонки, а компаньйон, що рухається в ній, відчуває опір навколишньої плазми. Гідродинамічне гальмування призводить до втрати орбітальної енергії та поступового зменшення орбіти. Енергія руху передається газу, через що оболонка нагрівається і викидає речовину.
За реконструкцією дослідників, цей процес тривав близько семи років і супроводжувався поступовим збільшенням яскравості системи. Наприкінці 2025 року яскравість різко зросла, і це супроводжувалося викидом речовини. Дослідники пов’язали цей сплеск із зануренням компаньйона в ядро гіганта та злиттям зірок.
Як вчені відновили послідовність подій
Для відтворення хронології використовувалися дані кількох обсерваторій. Перші ознаки незвичайної поведінки виявили в архівних спостереженнях інфрачервоного телескопа NASA NEOWISE та наземного телескопа WINTER обсерваторії Паломар. Додаткові оптичні та інфрачервоні спостереження дозволили простежити зміну яскравості та спектра об’єкта.
Особливо важливими стали дані космічного телескопа «Джеймс Вебб», який спостерігав систему всього через 47 днів після спалаху. Спектральні та інфрачервоні вимірювання допомогли оцінити властивості викинутої речовини й порівняти їх із моделями злиття. Згідно з розрахунками, у навколишній простір було викинуто близько 0,1–0,2 маси Сонця речовини з зовнішніх шарів гіганта.

Реконструкція події очима художника.
Автори дослідження вважають подію AT 2025abao першим випадком, коли вдалося безпосередньо простежити розвиток еволюції спільної оболонки: від початку занурення однієї зірки в оболонку іншої до завершального спалаху, що супроводжувався викидом речовини. Водночас вчені допускають, що зірки могли зберегти свою індивідуальність, але вже на значно ближчих орбітах. Чи так це насправді, ще належить з’ясувати, і для цього знадобляться нові спостереження.
Джерело: toneto.net

2927