1579
Розмова про відсутнього знайомого не завжди означає бажання когось образити. Люди переказують новини, обговорюють вчинки колег і радяться щодо непростих ситуацій. Але іноді звичайний обмін інформацією перетворюється на спосіб контролювати репутацію іншої людини — і саме ця межа зацікавила психологів.
Автори дослідження за участю 516 дорослих зі США та Канади проаналізували, як мотиви пліткування пов’язані з певними особистісними рисами. Роботу опублікували в журналі Behavioral Sciences, а про її результати повідомило видання PsyPost.
Не всі плітки однакові
У психологічному розумінні плітки — це обмін інформацією про людину, яка не присутня під час розмови. Вона може бути позитивною, нейтральною або негативною. Наприклад, історія про успіхи колеги теж належить до цього типу соціальної комунікації.
Учені розглядали кілька причин, через які люди говорять про інших: прагнення дізнатися новини, бажання розважитися, спробу попередити близьких про проблемну поведінку та намір навмисно нашкодити чиємусь доброму імені. Такі мотиви зовні можуть виглядати однаково, хоча мають різний зміст.
Що показало дослідження особистісних рис
Окрему увагу дослідники приділили так званій темній тетраді: нарцисизму, макіавеллізму, психопатичним рисам і повсякденному садизму. Це характеристики особистості, які в різних людей виражені по-різному. Їх наявність не дорівнює медичному діагнозу.
Схильність до маніпулювання була пов’язана з ширшим спектром причин пліткувати — від пошуку інформації до прагнення впливати на інших. Вищі показники психопатичних рис частіше співвідносилися із частотою пліткування та використанням розмов як інструменту репутаційної шкоди.
Водночас подібні статистичні зв’язки не доводять, що одна риса спричиняє іншу поведінку. Учасники відповідали на запитання анкети, а не проходили спостереження за кожною реальною розмовою у повсякденному житті.
Чому цей висновок не варто використовувати для ярликів
Людина, яка обговорила з друзями складні стосунки на роботі, не стає через це маніпулятором. Так само одна неприємна розмова не дозволяє визначити чийсь психологічний профіль. Важливий не лише сам факт обговорення, а й наміри, контекст і наслідки.
Практичне питання полягає в іншому: чи ділимося ми інформацією, щоб зрозуміти ситуацію або допомогти, чи робимо це, аби принизити відсутню людину? Саме така різниця допомагає помітити момент, коли нешкідлива бесіда перетворюється на токсичну.
Джерело теми: https://stan.space/chomu-lyudy-plitkuyut-psyhology-vyyavyly-zvyazok-iz-psyhopatiyeyu-ta-sadyzmom/
