247
Інна та Тимур Мірошниченки відверто розповіли, як їхня родина виросла до чотирьох дітей і чому усиновлення стало для них не окремим благодійним жестом, а повноцінною частиною сімейного життя. Подружжя виховує біологічних дітей Мію та Марка, а також усиновлених Марселя й Ангеліну, і не приховує, що кожна дитина потребує зовсім різного підходу.
Особливо складним став досвід адаптації дітей, які певний час жили в інституційній системі. Інна говорить, що інтернат залишає дуже глибокий слід у психоемоційному стані дитини, навіть якщо зовні вона швидко звикає до нового дому. У Марселя та Ангеліни є нейровідмінності, тому батькам доводиться багато працювати з фахівцями й буквально заново вибудовувати базове відчуття безпеки.
Інна також багато років займається правозахисною роботою й моніторингом інтернатних закладів. За її словами, побачене там назавжди змінило її ставлення до системи опіки над дітьми. Вона переконана, що навіть хороший заклад не може замінити родину, бо дитині потрібні стабільні дорослі, персональна увага й відчуття приналежності.
У великій родині увагу планують так само, як робочі зустрічі
Тимур показує, що у його календарі є окремі дні для кожної дитини. Психологи порадили подружжю створювати індивідуальний час із кожним сином і донькою, щоб ніхто не відчував себе «одним із чотирьох». Так, наприклад, Марко може окремо поїхати з татом у барбершоп і пообідати разом без братів і сестер.
Подружжя також підтримує ініціативи, які допомагають прийомним батькам не вигоріти. Вони добре знають із власного досвіду, наскільки виснажливим може бути батьківство, особливо коли у дітей є травматичний досвід або особливі потреби.
Мірошниченки не романтизують усиновлення. Вони прямо говорять, що любов не завжди приходить у перший день і що близькість інколи доводиться будувати дуже довго. Саме ця чесність і стала головною темою їхнього нового великого інтерв’ю про сім’ю.
https://stilnaya.com.ua/moda/yak-inna-ta-tymur-miroshnychenky-staly-velykoyu-rodynoy-20261002/
