3920
Другий сезон українського реаліті «Зрадники» ще до повноцінного виходу в ефір встиг накопичити чимало історій за кадром. На закритій прем’єрі у Києві творці та учасники розповіли, як проходили зйомки в палаці Шенборнів на Закарпатті, що довелося змінювати через повітряні тривоги і чому частина героїв уже після гри переглянула власне ставлення до довіри.
У новому сезоні 21 учасник знову опинився в ізольованому просторі, де «вірні» мають викрити «зрадників», а ті, своєю чергою, повинні залишатися непоміченими якомога довше. На кону — один мільйон гривень. Команда свідомо зібрала людей із максимально різними професіями, досвідом та темпераментами, щоб сама взаємодія між ними стала окремим джерелом напруги.
Шоуранерка Олена Кричковська зізналася, що старт зйомок одразу пішов не за планом. Уже в перший день пролунала масштабна повітряна тривога, а на тлі атак робочий процес довелося оперативно коригувати. Палац частково виконував функцію укриття завдяки товстим стінам і глибоким приміщенням, але психологічно працювати в таких умовах було важко.
Додатковий стрес виник і через травму Раміни Есхакзай. Під час однієї з місій на неї наїхав важкий дерев’яний кінь, після чого палець на нозі набряк, а ніготь посинів. Журналістка хвилювалася, що через стан здоров’я її можуть усунути від участі, однак зрештою продовжила гру, хоча певний час не могла носити звичайне взуття.
Раміна зізнавалася, що готувалася до проєкту дуже серйозно й навіть привезла окрему валізу образів на кожен день. Утім, реальність швидко внесла корективи: замість ідеально продуманих луків довелося думати про те, як дійти до наступної місії без зайвого болю.
Артур Логай, який був героєм першого сезону і цього разу вів прем’єру, розповів, що після участі у шоу став обережніше ставитися до людей. Він жартує, що хотів би повернутися у гру вже в ролі «зрадника», аби перевірити себе з іншого боку й узяти реванш за попередній досвід.
Другий сезон обіцяє бути ще більш динамічним: більше заявок, строкатіший склад, нові локації, артефакти й випробування. А головний ефект формату, за словами учасників, залишається тим самим — після такої гри межа між інтуїцією, недовірою і параноєю стає дуже тонкою.
