4335
Дослідники змогли перепрограмувати клітини проток підшлункової залози так, щоб вони почали виробляти інсулін у відповідь на підвищення рівня глюкози. Для цього команда пригнічувала ген ALDH3B2. У дослідах на мишах із діабетом пересаджені людські клітини почали виділяти людський інсулін, а рівень цукру в крові тварин знизився майже до нормального.
Результати опублікували в Science Translational Medicine. За даними авторів, ефект після трансплантації зберігався щонайменше шість тижнів, що робить підхід цікавим як потенційний напрям для тривалішого відновлення інсулінової функції.
У нормальній підшлунковій залозі людини приблизно мільярд бета-клітин виробляють інсулін. При діабеті 1 типу імунна система руйнує значну частину цих клітин, а при діабеті 2 типу їхня функція може погіршуватися настільки, що організм уже не контролює рівень глюкози належним чином.
Тому науковці давно шукають спосіб поповнити запас інсулінопродукуючих клітин. Один із варіантів — пересадка клітин, вирощених у лабораторії, але це пов’язано з ризиком імунного відторгнення та необхідністю складного виробництва.
Інший підхід полягає в тому, щоб змусити власні клітини підшлункової змінити спеціалізацію. Відомо, що клітини проток іноді спонтанно набувають властивостей бета-клітин, але без втручання це відбувається надзвичайно рідко.
Команда провела генетичний скринінг і знайшла ген ALDH3B2 як один із факторів, що перешкоджають такому переходу. Без редагування менш як 1% клітин проток набували бета-клітиноподібного стану, тоді як після пригнічення ALDH3B2 цей показник зріс приблизно до 8,5%.
Ще важливіше, нові клітини не просто синтезували інсулін пасивно. Вони реагували на підвищення глюкози, тобто демонстрували одну з ключових функцій справжніх бета-клітин.
Після пересадки таких людських клітин мишам із діабетом у крові тварин з’явився людський інсулін. Рівень глюкози знизився майже до нормального діапазону, що стало основним доказом функціональності підходу.
Однак до лікування людей ще далеко. Дослідники поки не знають точного механізму, через який ALDH3B2 стримує перетворення клітин проток.
Крім того, цей ген працює не лише у підшлунковій залозі, а й в інших тканинах. Тому системне вимкнення може мати небажані наслідки, і майбутня терапія має бути дуже точно спрямованою на потрібні клітини.
Автори розглядають два можливі шляхи: генну терапію або пошук невеликих молекул, які тимчасово й вибірково пригнічуватимуть ALDH3B2. Якщо безпечний спосіб буде знайдено, він може стати альтернативою трансплантації клітин і відкрити новий напрям регенеративного лікування діабету.
