2633
Кухонний рушник може вийти з пральної машини чистим на вигляд, але вже за день-два знову набути затхлого або жирного запаху. Причина часто не в якості порошку, а в тому, що у волокнах залишаються жир, частинки їжі та забруднення, які звичайний короткий цикл не вимиває повністю. Тому для старих або сильно забруднених рушників одного прання іноді замало.
Кухонний текстиль працює у значно важчих умовах, ніж звичайний одяг. Ним витирають руки, посуд і робочі поверхні, він контактує з парою, краплями олії та їжею, а між використаннями нерідко залишається вологим. Жир і органічні залишки поступово проникають глибше в тканину, утворюючи середовище, у якому після прання неприємний запах швидко повертається.
Один із найстаріших способів підготовки такого текстилю — попереднє замочування. Для бавовняних рушників можна використати гарячу воду із содою та господарським милом. УНІАН наводить пропорцію приблизно три-чотири столові ложки соди на п’ять літрів води плюс трохи натертого мила. Після замочування рушники потрібно прополоскати й випрати у машині звичайним способом.
Господарське мило окремо теж може допомогти з жирними забрудненнями. Інший варіант — білий оцет: близько 200 мл можна додати у відсік, який зазвичай використовують для кондиціонера. Оцет допомагає прибирати частину залишкового жиру й запахів, але його не варто бездумно змішувати з іншою побутовою хімією.
Температуру прання потрібно підбирати під матеріал. Міцні бавовняні рушники зазвичай переносять 60–90 градусів, що допомагає краще відмити жир і зменшити кількість мікроорганізмів у тканині. Мікрофібра потребує делікатнішого режиму — приблизно 40–60 градусів залежно від рекомендацій виробника.
Для мікрофібри є ще одне важливе правило: кондиціонер для білизни їй часто шкодить. Він може залишати на волокнах тонку плівку, через яку матеріал гірше вбирає воду. Саме тому рушник після прання може приємно пахнути, але поступово втрачати свою основну функцію.
Світлі бавовняні рушники час від часу можна відбілювати відповідним засобом, суворо дотримуючись інструкції на упаковці. Для кольорових тканин краще використовувати кисневі відбілювачі. У старих побутових рекомендаціях також залишається кип’ятіння: рушники варять у воді із содою та милом приблизно 30–60 хвилин, якщо матеріал дозволяє таку температуру.
Не менш важливе сушіння. Вологий рушник, складений удвоє або залишений у погано вентильованому місці, швидко починає пахнути навіть після хорошого прання. Тканину потрібно розправляти й повністю висушувати між використаннями. За можливості сушіння на сонці додатково допомагає освіжити текстиль.
Якщо кухонні рушники постійно починають пахнути майже відразу після прання, безкінечно збільшувати кількість порошку не варто. Значно ефективніше прибрати накопичений жир попереднім замочуванням, підібрати правильну температуру для конкретної тканини й не залишати її вологою після використання.
https://www.unian.ua/lite/advice/yak-viprati-kuhonni-rushniki-shchob-voni-ne-mali-zapahu-voni-dovshe-zalishatimutsya-svizhimi-13493988.html
