1308
Близько 3 тисяч років тому в Європі створили незвичний обрядовий головний убір — високу конічну шапку з тонкого золота. За інтерпретацією археологів, орнамент на цій так званій Берлінській золотій шапці працював як календар, що дозволяв відстежувати рух Сонця, Місяця та навіть передбачати місячні затемнення. Про цей артефакт детально розповідає видання Live Science.
Берлінська золота шапка — найкраще збережений з усього чотирьох відомих аксесуарів такого типу епохи бронзи, знайдених у Центральній та Західній Європі. Дослідники пов’язують її з ритуалами сонячного культу, де її, ймовірно, носив жрець із особливими знаннями про небесні тіла.
Як виглядає та звідки походить золота шапка
Шапку виготовили з одного листа кованого золота. Вона має висоту приблизно 74 сантиметри та важить трохи більше 480 грамів — менше ніж півтора фунта. Уздовж краю бриля артефакт підсилений пласкою бронзовою стрічкою й обрамлений бронзовим дротом.
Під золотим покривом, за припущенням археологів, могла бути підкладка з вовни або повсті, щоб стабілізувати конструкцію на голові, однак матеріальних слідів такої підкладки не збереглося.
Сьогодні шапка зберігається в Музеї доісторії та ранньої історії в Берліні. Музей придбав її у 1996 році на антикварному ринку, тож точне місце знахідки невідоме. Проте три інші відомі золоті шапки бронзової доби були знайдені в південній Німеччині та на заході Франції, тому дослідники припускають, що й берлінський зразок походить із цього регіону.
Прихований календар у візерунках
Найвражаючішою особливістю Берлінської золотої шапки є її орнамент. Уздовж конічної поверхні йдуть пояси з повторюваних мотивів — концентричних кіл, дисків, овалів та інших символів. У 2008 році археолог Вільфрід Менґгін (Wilfried Menghin) запропонував, що ці візерунки кодують числові значення, які відповідають календарю.
За його інтерпретацією, кожна смуга орнаменту має певне числове значення, а комбінації смуг дозволяють обчислювати місячні місяці та сонячні роки, а також переводити дати між місячною та сонячною системами відліку. Така «програма» в узорі робила шапку своєрідним астрономічним інструментом.
Менґгін також вважає, що цей календар можна було використати для прогнозування місячних затемнень. Це потребувало точної комбінації чисел і, відповідно, спеціальних знань, які були доступні далеко не всім членам суспільства.
Хто міг носити цю шапку
Директор Музею доісторії та ранньої історії Маттіас Вемгофф (Matthias Wemhoff) у відео 2018 року описав носія шапки як жерця — людину, яка володіла «секретним і дуже особливим знанням». Він припустив, що під час ритуалів жрець міг з’являтися на гірському схилі на світанку.
Блискуче золото, яке першим ловило б сонячні промені, мало створювати сильне враження на учасників церемонії. Так поєднувалися візуальний ефект та астрономічні обчислення, посилюючи авторитет і сакральний статус володаря цієї шапки.
Місце шапки в культурі бронзової доби
Прямих письмових свідчень про сонячний культ епохи бронзи в Європі немає. Однак низка вражаючих артефактів вказує на велике значення небесних тіл для тодішніх спільнот.
Серед них — знаменита колісниця Сонця з Трундгольма та Небраський диск неба, які теж демонструють складні уявлення про рух Сонця, Місяця та зірок. У цьому ряду Берлінська золота шапка постає не просто статусною прикрасою, а частиною системи знань, що поєднувала релігійні уявлення й астрономічні спостереження.
Разом ці знахідки свідчать: ще 3–4 тисячі років тому жителі Європи уважно стежили за небом і кодували свої знання про космос у металі, камені й ритуальних предметах.
Золота шапка з Берліна допомагала жерцям відстежувати небесні тіла з’явилася спочатку на Цікавості.
