1537
Арахіс часто відносять до горіхів, хоча ботанічно це бобова культура. Невелика жменя дає білок, ненасичені жири, клітковину, магній та інші мікроелементи. Саме поєднання жиру, білка і клітковини пояснює, чому арахіс може надовго давати відчуття ситості навіть у невеликій порції.
Вживання натщесерце не створює окремого «лікувального» ефекту. Арахіс можна їсти і як частину сніданку, і як перекус. Перевага полягає не у порожньому шлунку, а у поживному складі та помірній порції.
Білок і жири уповільнюють спорожнення шлунка, тому голод після такого перекусу повертається повільніше, ніж після солодкого печива чи цукерки. Це може бути зручно людям, які намагаються уникати постійних перекусів.
Арахіс має відносно низький глікемічний вплив. Якщо додати невелику порцію до їжі з вуглеводами, жири та білок можуть зробити підвищення глюкози більш поступовим. Проте для людей із діабетом загальна кількість вуглеводів та калорій усе одно має значення.
Через високу енергетичну щільність порція важлива. Велика пачка солоного арахісу може непомітно дати кілька сотень кілокалорій. Для щоденного вживання краще обирати несолоний або слабосолоний продукт без цукрової глазурі.
У людей із рефлюксом або чутливим шлунком жирний продукт натщесерце іноді спричиняє дискомфорт. Якщо після арахісу регулярно з’являється печія або біль, немає сенсу змушувати себе їсти його саме вранці.
Окреме питання — алергія на арахіс. Вона може бути тяжкою, тому людям із підтвердженою алергією продукт потрібно повністю уникати. Якщо після вживання з’являються набряк губ, утруднення дихання або генералізована кропив’янка, потрібна невідкладна допомога.
