660
Картопля втрачає товарний вигляд не в полі, а в погребі. За зиму навіть у пристойному підвалі йде 10-15 відсотків маси, а в теплому й вологому — до третини: бульби проростають, в’януть, беруться мокрою гниллю. Причина майже завжди в трьох речах — температурі, вологості й тому, що лежить поруч.
Починається зберігання ще до погреба. Викопану картоплю дві-три години просушують у затінку, а потім витримують два тижні в темному приміщенні за 13-18 градусів. Це лікувальний період: за нього загоюються подряпини й порізи, шкірка грубішає. Аж потім бульби перебирають, відкидають пошкоджені та з ознаками фітофторозу й поступово, за кілька днів, охолоджують до зимової температури.
Температура й вологість, за яких бульби не проростають
Оптимум для продовольчої картоплі — від 2 до 4 градусів тепла. За температури нижче 2 градусів крохмаль починає перетворюватися на цукор, і картопля стає солодкуватою, а при смаженні темніє. Такі бульби ще можна виправити: два тижні за кімнатної температури зазвичай повертають нормальний смак. Вище 5-6 градусів прокидаються вічка, і вже в січні доводиться обламувати паростки, а бульба на цьому втрачає вологу й крохмаль.
Насіннєву картоплю тримають трохи холодніше, за 1,5-3 градусів, і навесні виносять на пророщування. Сорти теж поводяться по-різному: ранні мають короткий спокій і починають рости вже в лютому, тоді як середньопізні та пізні лежать спокійно до квітня.
Відносна вологість повітря має бути 85-90 відсотків. У сухому погребі бульби зморщуються й стають млявими, у надто вологому на стінках і на картоплі осідає конденсат, а це прямий шлях до мокрої бактеріальної гнилі. Найпростіший показник — стеля й стіни: якщо на них крапельки води, потрібна вентиляція, у мурованому погребі достатньо припливної та витяжної труби. Шар негашеного вапна або відро сухого піску в кутку допомагає лише за незначного надлишку вологи.
Тара, світло й небажане сусідство
Найкраща тара — дерев’яні або пластикові ящики з отворами, заввишки не більш як 60-70 сантиметрів, поставлені на підкладки 15-20 сантиметрів від підлоги й на 20-30 сантиметрів від стін. У навалі заввишки понад метр нижні шари переживають тиск і не провітрюються, а місцевий осередок гнилі накриває відразу мішок. Поліпропіленові мішки без доступу повітря — найгірший варіант.
Світло має бути виключене повністю. На світлі шкірка зеленіє, у ній накопичується соланін, і така картопля вже непридатна в їжу, хоч і чудово годиться на посадку. Тому навіть маленьке віконце в підвалі затуляють.
Сусідство вирішує не менше. Найкраще картопля лежить поруч із буряком: коренеплоди, насипані просто зверху на бульби, забирають надлишок вологи й самі при цьому не сохнуть. А от яблука й груші поруч зберігати не можна — плоди виділяють етилен, який пришвидшує проростання бульб, а картопля натомість передає їм землистий присмак. Окремо тримають і цибулю з часником: їм потрібне сухе повітря, приблизно 60-70 відсотків, тож у спільному погребі хтось із двох неодмінно постраждає. Капуста, гарбузи й морква в піску теж вимагають свого режиму.
Практичний мінімум такий: два тижні лікувального періоду, поступове охолодження, 2-4 градуси й 85-90 відсотків вологості, ящики на підкладках, повна темрява, поруч тільки буряк. Раз на півтора-два місяці засіки варто перебрати — одна пропущена гнила бульба псує все гніздо навколо себе.
