1264
Африканський Сахель, який десятиліттями асоціювався з посухою та голодом, стрімко змінюється. Як описує видання Live Science, у регіоні повертаються рідкісні тварини, фермери вперше за багато років отримують достатньо води для зрошення, а рівень підземних вод у деяких місцях піднявся більш як на 4 метри.
Найпомітніші ознаки змін — відновлення озера Чад, одного з найбільших водних об’єктів Африки, та заповнення колодязів у селах. Там, де раніше земля тріскалася від спеки, сьогодні з’являються нові ставки й заповнені водою висохлі русла — ваді.
Як Сахель почав намокати знову
Сахель — це смуга напівпосушливих земель завширшки приблизно 800 кілометрів, що тягнеться від Сенегалу до Ефіопії та відділяє Сахару від саван і лісів на південь. Вода тут завжди була питанням життя і смерті: дощі мінливі, а їхня кількість залежить від західноафриканського мусону, який із червня по вересень тягне вологе повітря з Гвінейської затоки вглиб континенту.
У 1970–1980-х роках мусон багато разів «недоходив» на північ, через що наступили тривалі посухи й, за оцінками, загинули до мільйона людей. Але з 1990-х років дощі поступово посилюються, а за останні п’ять років процес пришвидшився. «По всьому Сахелю, від Ефіопії до Сенегалу, ми маємо свідчення зростання запасів води на суші», — зазначає гідрогеолог Річард Тейлор (Richard Taylor) з Університетського коледжу Лондона.
Збільшення опадів пояснює лише частину «зволоження» регіону. Дослідники також вказують на зміни у використанні земель, локальні проєкти з утримання дощової води та скорочення масштабних зрошувальних схем, які раніше відбирали значну частину річкового стоку.
Роль глобального потепління і відмови від вугілля
Ключем до відновлення дощів у Сахелі вважають зміни в температурі Північної Атлантики. Оцінка, опублікована Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату ООН у 2021 році, з «високою впевненістю» пов’язує посилення мусону з потеплінням Північної Атлантики, спричиненим поєднанням глобального потепління та зменшенням кількості сульфатних аерозолів від спалювання вугілля в Європі та Північній Америці.
Раніше ці аерозолі утворювали слабкий серпанок над океаном і його охолоджували. Холодніші води заважали мусону зміщуватися далеко на північ, що сприяло посухам. Тепер, коли забруднення зменшилося, океан нагрівся, і мусон знову глибше заходить у Сахель, приносячи потужні зливи.
Більшість кліматичних моделей передбачає подальше збільшення річних опадів у регіоні у XXI столітті та особливо різке зростання екстремальних злив.
Мегашторми, повені й підземне водосховище
Основна частина дощів у Сахелі нині випадає у вигляді надпотужних грозових кластерів, відомих як мезомасштабні конвективні системи. Аналіз показав, що частота екстремальних штормів зросла утричі з 1980-х років, а самі ці бурі входять до числа найсильніших на планеті.
Такі дощі руйнівні для регіону, який звик потерпати більше від нестачі води, ніж від її надлишку. Нігер, один із десяти найбідніших країн світу, колись втрачав десятки тисяч людей від голоду під час посух. Сьогодні там гине більше людей від повеней, ніж від засух.
У сезон мусону 2024 року потужні зливи затопили столицю Ніамеї та змели понад 150 тисяч глинобитних будинків у сільській місцевості. Однак ці раптові водні потоки мають і позитивний бік: вони живлять підземні води.
Через ущільнення ґрунтів вода спочатку не вбирається, а швидко стікає у річки та сухі ваді, які працюють як канали, що спрямовують потоки в підземні водоносні горизонти. Гідрологи відзначають, що саме після сильних злив відбувається найінтенсивніше поповнення підземних запасів, і іноді важливішою є сила дощу, ніж загальна річна кількість опадів.
За словами Тейлора, саме ця інтенсивність значною мірою пояснює швидке підняття рівня ґрунтових вод, особливо в Нігері, де середній рівень води в колодязях зріс приблизно на 4 метри, що відповідає підвищенню запасів в аквіферах на близько 15%.
Наземні вимірювання доповнюють дані супутників NASA місії GRACE, які за зміною гравітаційного поля фіксують різке зростання маси води в Сахелі за останні два десятиліття.
Відновлення озера Чад і дикої природи
Озеро Чад, що розташоване на стику Нігерії, Камеруну, Чаду та Нігера, у другій половині XX століття стало символом висихання Сахелю. Тепер воно знову розширюється: за даними гідрогеологів із Університету Нджамени, у 2024 році площа озера перевищила 23 тисячі квадратних кілометрів — майже як у 1960-х роках і вдесятеро більше, ніж у середині 1980-х.
Частина цього зростання прихована під щільною рослинністю, насиченою водою, яка не повністю «видно» із космосу, але водночас поповнюється й гігантський підземний водоносний горизонт під озером.
Поліпшення гідрологічних умов відчутно для дикої природи. В Чаді, у заповіднику Уаді Ріме–Уаді Ачім, відновлення водних систем сприяло зростанню чисельності мурахоїдів, дикобразів, борсуків, лисиць та успішному поверненню шабельного орикса, який раніше вважався вимерлим у природі та тепер налічує понад 600 особин. У Західній Африці жирафи знову пасуться на зелених ділянках, де колись повністю зникли.
Як землекористування допомагає утримати воду
Довгий час поширеною була думка, що розширення сільського господарства в Сахелі сприяє «опустелюванню» — через вирубку природної рослинності, руйнування ґрунтів і наступ пісків. Однак з точки зору гідрології картина виявилася складнішою.
Деякі африканські зернові культури, зокрема просо й сорго, мають більш поверхневу кореневу систему, ніж природні злаки, які вони замінюють. Такі рослини випаровують (транспірують) менше води, залишаючи в ґрунті більше вологи. А тривалі посухи призвели до утворення щільної кірки на ґрунтах, що, за аналізом гідролога Крістофа Пежо (Christophe Peugeot) з Університету Монпельє, збільшило стік у центральному Сахелі приблизно на 50% і «підживлює» нинішні повені.
Більша частина цього стоку зрештою потрапляє в озеро Чад, що додатково пояснює його відновлення.
Великі проєкти та традиційні методи
Частину змін пов’язують зі свідомими спробами «упіймати» дощову воду в ландшафті. Міжнародний проєкт «Велика зелена стіна» у процесі розвитку змістив акцент від суцільної смуги насаджень до локальних ініціатив зі зменшення ерозії, затримання вологи в ґрунті та покращення інфільтрації.
У багатьох місцях фермери відроджують традиційні методи: викладення каменів уздовж схилів, копання дрібних «ямок-зай» між культурами, створення півмісяцеподібних валів навколо дерев. За словами деяких аналітиків, ці підходи можуть відігравати ключову роль у відновленні ґрунтових вод, хоча більшість учених вважає, що у масштабах усього Сахелю вони поки що замалі, щоб пояснити регіональний ефект.
Ще один чинник — скорочення великих зрошувальних проєктів, започаткованих у роки посухи. Наприклад, у Камеруні система SEMRY, яка раніше майже повністю відбирала воду річки Логон (головного притоку озера Чад) для вирощування рису, тепер використовує менше води через занепад інфраструктури та відтік фермерів.
У районах навколо озера Чад чимало зрошувальних полів покинуто через насильство з боку угруповання «Боко Харам». Це означає, що менше води забирається вище за течією, й вона досягає озера та живить підземні горизонти. Експерт із продовольчої безпеки Тіммо Гаасбек (Timmo Gaasbeek) пояснює, що хаос у північній Нігерії дозволяє річковим водам безперешкодно стікати в озеро та сприяє підвищенню рівня ґрунтових вод.
Фермери, нові дерева й майбутні виклики
Повернення дощів уже приносить вигоду місцевому населенню. За оцінками географа Криса Рея (Chris Reij), фермери в південному Нігері дали відновитися або виростили природним шляхом близько 200 мільйонів дерев на колишніх безлісих полях, що підвищує врожайність та захищає ґрунти.
Завдяки програмам допомоги, зокрема регіональній ініціативі Світового банку PROLAC, у Чаді, Нігері та Камеруні відроджуються дрібні системи зрошення на основі підземних вод у відновлених оазах. Фермерка з Чаду на ім’я Ахта розповідала, що раніше через нестачу води врожаї були мізерними, а нині вона може обробляти вчетверо більшу площу й подвоїла врожай цибулі. За даними Банку, її історія відображає ширші тенденції в басейні озера Чад.
Оптимістичні прогнози щодо зростання запасів води підштовхують уряди до планів відродити старі зрошувальні проєкти. Наприклад, Нігерія розглядає можливість відновлення масштабної схеми South Chad Irrigation Project на 165 тисяч акрів на колишніх берегах озера, яку раніше закинули через нестачу води.
Однак шлях уперед залишатиметься складним. Дощі в Сахелі й надалі будуть вкрай нерівномірними в часі й просторі. Уже зараз кліматологи прогнозують, що потужне явище Ель-Ніньйо цього року може принести посуху у східну частину Сахелю, але водночас спричинити надлишок дощів і нові повені на заході регіону.
Гідрологи очікують, що загалом більше й сильніші дощі «підживлюватимуть» підземні води та створюватимуть можливості для розвитку сільського господарства. Водночас управління новою водною реальністю — стримування повеней, захист інфраструктури й справедливий розподіл ресурсів — стане одним із головних викликів для суспільств Сахелю.
Посилення дощів перетворює африканський Сахель на зеленіший регіон з’явилася спочатку на Цікавості.
