1177
Нейробіологи десятиліттями шукають у мозку біологічну основу свідомості, виходячи з припущення, що наші думки, емоції та суб’єктивний досвід виникають із мереж нейронів. Однак, як розповів нейробіолог Крістоф Кох (Christof Koch) з Інституту Аллена в Сіетлі в розмові з ScienceAlert, можливо, ця базова передумова є неповною.
На симпозіумі фонду Bial «Behind and Beyond the Brain» у Порту в квітні 2026 року Кох представив свої «виклики» традиційному розумінню свідомості. Він спирається на багаторічні публікації, зокрема на оглядову статтю 2016 року в журналі Nature Reviews Neuroscience, але нині пропонує подивитися на проблему з іншого боку: не як на те, що мозок створює свідомість, а як на питання, чи не формує він щось ще більш фундаментальне.
Межі нинішнього розуміння свідомості
Кох не заперечує ключову роль мозку в свідомому досвіді. Десятки років досліджень показали, що травми, хвороби, наркоз чи електрична стимуляція можуть істотно змінювати або навіть повністю вимикати усвідомлення. Але попри значний прогрес у вивченні того, як мозок обробляє інформацію, залишається глибока загадка.
Нейронаука дедалі краще виявляє нейронні кола, пов’язані зі сприйняттям, пам’яттю, емоціями та прийняттям рішень. Проте ці відкриття досі не пояснюють, чому фізична активність мозку супроводжується суб’єктивним досвідом – відчуттям «я» і внутрішнього світу.
У новому, поки що неопублікованому есе, яким він поділився з ScienceAlert, Кох пише: ніщо в науці не пояснює, як «три фунти матерії», звичайний «предмет меблів Всесвіту», що підкоряється тим самим законам природи, може любити, ненавидіти, мріяти, уявляти, боятися чи сподіватися на майбутнє.
Пошук відповіді триває вже давно. У 2023 році Кох визнав поразку у 25-річній парі з філософом Девідом Чалмерсом (David Chalmers): він погодився, що за чверть століття нейронаука не наблизилася до однозначного виявлення механізму свідомості в мозку.
Аналітичний ідеалізм і мозок як «фільтр»
Щоби по-новому осмислити проблему, Кох звертається до філософського підходу, відомого як аналітичний ідеалізм. Ця позиція припускає, що свідомість може бути фундаментальною властивістю реальності, а не продуктом діяльності мозку.
У межах такого підходу мозок радше постає не як «виробник» свідомості, а як її фільтр або «формувач». Іншими словами, він може обмежувати й структурувати вже наявне «середовище» свідомості, перетворюючи його на конкретний індивідуальний досвід людини.
Ці ідеї не є прямим результатом одного конкретного експерименту. Кох описує глибоко особистий епізод, який радикально змінив його уявлення про свідомість і реальність. Кілька років тому, сидячи на самоті на пляжі, він відчув, як межа між ним і навколишнім світом ніби розчинилася. Цей стан він описує як позачасову та універсальну реальність.
У своєму есе Кох називає цей момент «найзначущішим у житті» і стверджує, що він «перевернув» його погляд на дійсність. Водночас він наголошує, що не розглядає цей досвід як науковий доказ. Радше йдеться про подію, яка дала йому «погляд на Велику Свідомість» (Mind-at-Large) і змусила переосмислити метафізичні припущення, що лежали в основі його наукової кар’єри.
Кох визнає, що такі переживання суто суб’єктивні. Проте, на його думку, їх не слід відкидати лише через складність пояснення. Вони теж є частиною того феномена, який наука намагається зрозуміти.
Фізика, реальність і можливий зсув у нейронауці
У своєму есе Кох посилається й на розвиток сучасної фізики як нагадування, що деякі з найглибших наукових припущень уже доводилося радикально переглядати. Він не стверджує, що квантова фізика пояснює свідомість, але нагадує: історія фізики показує, як науковцям знову й знову доводилося змінювати уявлення про реальність, коли з’являлися нові дані.
На думку Коха, «наше розуміння реальності має бути перебудоване на простішому фундаменті», який був би сумісний як з «об’єктивними» результатами емпіричної науки, так і з «суб’єктивним» досвідом. Якщо нинішні припущення про свідомість виявляться неповними, нейронауці може знадобитися настільки ж глибокий концептуальний зсув, як колись у фізиці.
Наслідки для штучного інтелекту та майбутніх досліджень
Запропоновані ідеї виходять за межі нейронауки й мають наслідки для розуміння штучного інтелекту. Якщо свідомість не є простим продуктом зростаючої обчислювальної складності, шлях до «свідомих машин» може виявитися набагато заплутанішим, ніж проста побудова дедалі потужніших систем.
Це не означає, що майбутні системи ШІ ніколи не зможуть стати свідомими. Кох вважає, що питання не можна вирішити лише тим, що комп’ютери стануть розумнішими або обчислювально складнішими. Потрібне глибше розуміння самої природи свідомості.
Водночас він підкреслює, що аналітичний ідеалізм поки не є усталеною науковою теорією. Це радше метафізична рамка, подальша доля якої залежить від того, чи вдасться перетворити її ідеї на емпірично перевірні гіпотези.
Кох пише, що «найважливіше завдання майбутнього» — взяти ці інсайти й перетворити їх на такі гіпотези, які можна буде перевірити в експериментах чи спостереженнях. На його думку, свідомість залишається однією з найбільших нерозв’язаних загадок науки, а для її розуміння дослідникам, ймовірно, доведеться переосмислити давні уявлення про взаємозв’язок між розумом, мозком і самою реальністю.
Нейробіолог припускає що свідомість є тканиною реальності з’явилася спочатку на Цікавості.
