1213
Кліматичні катастрофи, ймовірно, стали одним із чинників глибоких суспільних потрясінь у Китаї близько трьох тисяч років тому. До такого висновку дійшли науковці, поєднавши давні ворожильні написи, археологічні дані та комп’ютерне моделювання клімату. У центрі дослідження — династія Шан, що правила в долині Хуанхе приблизно з 1600 до 1046 року до нашої ери й наприкінці свого існування пережила помітний спад населення.
Дослідники проаналізували понад 55 тисяч так званих ворожильних кісток — написів на панцирах черепах та лопатках биків, за допомогою яких шанська еліта зверталася до провидіння. Ці тексти доповнили археологічними свідченнями, зокрема шарами відкладень від повеней і пошкодженими спорудами, а також палеокліматичними реконструкціями із застосуванням штучного інтелекту та фізичних моделей.
Аналіз показав, що в середині досліджуваного періоду різко зросла частка ворожінь, пов’язаних із сильними дощами та лихами, спричиненими водою. Це свідчить про загострену тривогу суспільства перед екстремальними опадами. Науковці пов’язують її з посиленням тайфунів у попередні століття, що спричиняло масштабні повені у внутрішніх районах країни. Схожі процеси зачепили й сусіднє царство на Ченґдуській рівнині, мешканці якого через затоплення змушені були переселятися на підвищення.
Робота, опублікована в журналі Science Advances на початку березня 2026 року, показує, як природні катаклізми можуть підточувати навіть могутні ранні держави. Поєднання писемних, археологічних і кліматичних даних дає рідкісну змогу зазирнути в те, як давнє суспільство сприймало й переживало погодні лиха. Ці висновки важливі не лише для розуміння падіння династії Шан, а й для ширшої дискусії про те, як зміни клімату впливали на долю цивілізацій упродовж історії.
