651
Пошук інопланетного розуму виявився масштабнішим, ніж вважали раніше. Новий аналіз показує, що програми SETI вже «прослухали» не сотні тисяч, а понад 6,1 мільйона зірок у Чумацькому Шляху, хоча більшість із них надто тьмяні, щоб їх легко побачити. Про це йдеться в роботі, яку представила аспірантка Університету Манчестера Луїза Мейсон (Louisa Mason) і про яку розповідає видання Space Astronomy.
Як з’ясувалося що ми «чули» більше зірок
Досі астрономи оцінювали кількість перевірених зірок за каталогами, які містять лише достатньо яскраві світила. Так, огляди неба радіотелескопами Грін-Бенк і Паркс, за каталогами, нібито охопили 288 315 зірок у 1 327 спостереженнях.
Мейсон застосувала до цих даних детальну комп’ютерну модель Чумацького Шляху — Besançon Galactic Model. Вона описує розподіл зірок у Галактиці, включно з тими, що занадто тьмяні для оптичних і інфрачервоних оглядів. Порівняння показало, що в полях зору телескопів фактично опинилося понад 6,1 мільйона зірок.
Тобто, коли радіотелескоп націлений на одну конкретну зорю, він одночасно «підслуховує» безліч інших у тому ж полі зору. Це особливо важливо для так званого коменсального SETI, коли апаратура для пошуку сигналів інопланетян працює паралельно зі звичайними астрономічними спостереженнями.
Чому це не означає що ми мали вже щось знайти
Попри значно більшу кількість охоплених зірок, пошук усе ще залишається дуже обмеженим за іншими параметрами. Кожну зорю «слухали» відносно недовго, а діапазон радіочастот, які перевіряються, теж вузький.
Це означає, що потенційний сигнал легко пропустити: можна спостерігати між окремими передачами або на частоті, де інопланетна цивілізація просто не транслює. Тому відсутність виявлених сигналів поки що не дає підстав робити висновки про відсутність інопланетян.
Вихід за межі «водяної діри»
Від початку сучасних пошуків SETI у 1960 році більшість проєктів зосереджувалася на так званій «водяній дірі» — діапазоні між частотою випромінювання атомарного водню 1 420 МГц і гідроксилу (OH) 1 666 МГц. Цей інтервал привабливий тим, що радіохвилі тут майже не поглинаються атмосферою Землі, а також має символічний зв’язок із водою, важливою для життя.
Крім того, навколо частоти водню проводиться багато звичайних астрономічних спостережень, тож є шанс випадково зафіксувати штучний сигнал. Однак поза «водяною дірою» залишається величезна частина радіоспектра, яку майже не досліджували на предмет інопланетних передач.
Щоб розширити межі пошуку, Мейсон провела перший в історії SETI аналіз даних з масиву ALMA — Великої міліметрової/субміліметрової антенної решітки в Чилі. ALMA працює на коротших радіохвилях і, відповідно, на вищих частотах, ніж більшість класичних радіотелескопів.
ALMA і новий діапазон для SETI
Мейсон не проводила нових спостережень, а проаналізувала невеликий обсяг архівних даних ALMA у пошуках вузькосмугових сигналів, які могли залишитися непоміченими. Вищі частоти мають важливу перевагу: вони менше страждають від дисперсії, коли нижчочастотні хвилі взаємодіють з електронами в міжзоряному просторі, затримуються і спотворюють загальний сигнал.
У цих даних не виявили жодних перспективних кандидатів на штучні сигнали, але дослідниця вважає, що міліметровий і субміліметровий діапазони залишаються майже повністю невивченими для SETI. Відкриття цього «нового простору параметрів» може виявитися важливим кроком у майбутніх пошуках.
Результати роботи Мейсон були представлені на Національній астрономічній конференції Королівського астрономічного товариства в Бірмінгемі та описані у двох наукових статтях: одна присвячена аналізу даних ALMA, інша — застосуванню галактичної моделі Besançon до оглядів SETI.
Астрономи виявили що пошук інопланетян охопив мільйони зірок з’явилася спочатку на Цікавості.
