50
Дослідники з Кембриджського університету відкрили “приховану главу” в еволюції людини, виявивши, що сучасні люди походять не від однієї, а від двох різних предкових популяцій, які розділилися приблизно 1,5 мільйона років тому.
Це відкриття суттєво змінює наше розуміння людської еволюції. Традиційно вважалося, що Homo sapiens з’явилися в Африці близько 300 000 років тому з однієї лінії. Нове дослідження підтверджує час появи, але пропонує значно складнішу картину наших предків.
Обидві виявлені популяції, умовно названі група А та група В, мають різний внесок у наш генетичний матеріал. Група А відповідає за 80 відсотків генетичного складу сучасної людини, тоді як група В – за 20 відсотків.
Методологія та ключові знахідки
Для свого дослідження науковці аналізували дані проекту “1000 геномів”. Цей масштабний проект секвенував ДНК людей з різних континентів. Такий підхід дозволив дослідникам вивчати наше еволюційне минуле без необхідності видобування ДНК зі стародавніх скам’янілостей.
“Подія дивергенції – це коли популяція розпадається на дві або більше генетично різних популяцій, [але] це не обов’язково подія міграції”, – пояснює доктор Тревор Казінс, провідний автор дослідження. Розділення популяцій могло статися через різні чинники, включно з географічною ізоляцією.
Особливо цікавим є зв’язок групи А з іншими видами гомінідів. Дослідження показує, що ця група, ймовірно, була предковою популяцією неандертальців та денисівців. Ці два види відокремилися від групи А приблизно 400 000 років тому.
Після тривалого періоду розділення групи знову об’єдналися. Це сталося близько 300 000 років тому, що збігається з появою Homo sapiens. Таке возз’єднання врешті сформувало генетичний матеріал сучасних людей.
Географічні аспекти та можливі сценарії
Географічне розташування груп А і В залишається предметом дискусій. Дослідники запропонували три можливі сценарії їхнього поширення. Найвірогіднішим вважається перший варіант – обидві групи зародилися та залишилися в Африці.
Альтернативно, група А могла залишитися в Африці, а група В мігрувати до Євразії. Третій сценарій передбачає протилежне – група Б залишилася в Африці, а група А переселилася до Євразії.
“Генетична модель не може повідомити нам про це, ми можемо лише припускати, [але] на мою думку, існують вагомі аргументи для кожного сценарію”, – зазначає доктор Казінс. Однак різноманітність скам’янілостей, знайдених в Африці, схиляє до першого сценарію.
Вчені ще не ідентифікували конкретні види, які складали групи А і В. Потенційними кандидатами є Homo erectus та Homo heidelbergensis. Ці види жили як в Африці, так і в інших регіонах у цей період.
Значення для еволюційної історії людства
Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature Genetics, відкривають нову перспективу розуміння людської еволюції. Вони підкреслюють, що наша історія була набагато складнішою, ніж ми вважали раніше.
“Неясно навіть, чи відповідають вони якомусь виду, ідентифікованому в даний час за скам’янілостями”, – зауважує Казінс. Автори лише висловлюють припущення щодо можливої видової належності цих груп.
Після об’єднання груп А і В розпочався процес еволюції, який призвів до появи сучасних людей. Ці зміни вплинули на всі людські популяції – неафриканців, західноафриканців та інші корінні африканські групи, такі як койсани.
Дослідники наголошують, що їхній метод може революціонізувати вивчення еволюції багатьох інших видів. Такий підхід дозволяє розкривати складні генетичні історії без залежності від скам’янілих зразків.
Роль схрещування в еволюції
Це дослідження підкреслює важливість генетичного обміну між різними популяціями. Саме об’єднання раніше розділених груп, очевидно, зіграло ключову роль у формуванні нашого виду.
“Схрещування та генетичний обмін, ймовірно, відіграли важливу роль у появі нових видів у тваринному світі”, – підсумовує доктор Казінс. Подібні процеси могли відбуватися і в еволюції інших тварин, включаючи кажанів, дельфінів, шимпанзе та горил.
Це відкриття додає новий вимір у наше розуміння людської еволюції. Воно свідчить, що історія нашого виду не була лінійною, а скоріше мозаїчною. Різні популяції розділялися та об’єднувалися, створюючи складну картину нашого походження.
Дослідження остаточно не відповідає на всі питання про нашу еволюцію. Однак воно відкриває захопливі напрямки для майбутніх досліджень. Подальше вивчення скам’янілостей та генетичний аналіз можуть розкрити ще більше таємниць нашого далекого минулого.
