756
Вчені стали свідками рідкісного космічного явища — загибелі планети, яку поглинув білий карлик у туманності Гелікс. Це відкриття допомогло розкрити таємницю аномального рентгенівського випромінювання, що понад 40 років фіксували телескопи поблизу зоряного об’єкта.
Йдеться про білий карлик WD 2226−210, розташований лише за 650 світлових років від Землі. Він став залишком зірки, яка в процесі загибелі скинула свої зовнішні оболонки, утворивши унікальну планетарну туманність. Однак несподіване джерело потужного рентгенівського випромінювання в центрі туманності довго залишалося загадкою.
Завдяки сучасним обсерваторіям NASA Chandra та ESA XMM-Newton вчені отримали чіткі докази того, що джерелом випромінювання стали уламки планети, яку білий карлик розірвав своєю гравітацією. Дослідники припускають, що спочатку планета могла бути на далекій орбіті, але через гравітаційну взаємодію з іншими об’єктами системи опинилася небезпечно близько до зорі й була зруйнована.
За словами головного автора дослідження Сандіно Естрада-Дорадо, уламки планети впали на поверхню білого карлика, розігрілися до екстремальних температур і почали світитися в рентгенівському діапазоні. Це перший зафіксований випадок знищення планети в серці планетарної туманності.
Рентгенівське випромінювання виявилося стабільним протягом десятиліть спостережень — із 1992 по 2002 роки. Дослідники також помітили слабку періодичність кожні 2,9 години, що може свідчити про залишки планети на дуже близькій орбіті.
Науковці не заперечують, що аналогічні процеси можуть відбуватися й в інших зоряних системах. Це відкриття дозволяє зазирнути у можливе майбутнє Сонячної системи, коли через 5 мільярдів років Сонце також перетвориться на білий карлик і поглине близькі планети.
Вчені стали свідками рідкісного космічного явища — загибелі планети, яку поглинув білий карлик у туманності Гелікс. Це відкриття допомогло розкрити таємницю аномального рентгенівського випромінювання, що понад 40 років фіксували телескопи поблизу зоряного об’єкта.
Йдеться про білий карлик WD 2226−210, розташований лише за 650 світлових років від Землі. Він став залишком зірки, яка в процесі загибелі скинула свої зовнішні оболонки, утворивши унікальну планетарну туманність. Однак несподіване джерело потужного рентгенівського випромінювання в центрі туманності довго залишалося загадкою.
Завдяки сучасним обсерваторіям NASA Chandra та ESA XMM-Newton вчені отримали чіткі докази того, що джерелом випромінювання стали уламки планети, яку білий карлик розірвав своєю гравітацією. Дослідники припускають, що спочатку планета могла бути на далекій орбіті, але через гравітаційну взаємодію з іншими об’єктами системи опинилася небезпечно близько до зорі й була зруйнована.
За словами головного автора дослідження Сандіно Естрада-Дорадо, уламки планети впали на поверхню білого карлика, розігрілися до екстремальних температур і почали світитися в рентгенівському діапазоні. Це перший зафіксований випадок знищення планети в серці планетарної туманності.
Рентгенівське випромінювання виявилося стабільним протягом десятиліть спостережень — із 1992 по 2002 роки. Дослідники також помітили слабку періодичність кожні 2,9 години, що може свідчити про залишки планети на дуже близькій орбіті.
Науковці не заперечують, що аналогічні процеси можуть відбуватися й в інших зоряних системах. Це відкриття дозволяє зазирнути у можливе майбутнє Сонячної системи, коли через 5 мільярдів років Сонце також перетвориться на білий карлик і поглине близькі планети.
