243
Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив об’єкти у ранньому Всесвіті, відомі як «маленькі червоні цятки» (LRDs), що, ймовірно, є молодими надмасивними чорними дірами. Нове дослідження показує: їхні спектри сильно розширені через швидке обертання газу навколо центру — понад 1 000 км/с — це й свідчить про наявність чорної діри.
У межах нового дослідження команда науковців проаналізувала 12 LRDs, для яких телескоп JWST надав спектри з високою роздільною здатністю. Результати зіставили з моделями молодих чорних дір, які інтенсивно поглинають матерію. Усі розрахунки базувалися на сценарії, де чорна діра занурена в густу хмару іонізованого газу, що значно поглинає рентгенівські та радіохвилі, залишаючи лише червоне та інфрачервоне світло.
Згідно з моделлю, чорні діри у складі LRDs накопичують матерію з темпом, близьким до межі Еддінгтона — теоретичного максимуму, за якого випромінювання, що утворюється при акреції, балансує гравітаційне притягання. Це пояснює високу яскравість об’єктів у червоному спектрі навіть за повної відсутності сигналу в інших діапазонах.
Оцінки маси цих чорних дір коливаються в межах від 10 000 до 1 000 000 сонячних мас — суттєво менше за звичні надмасивні об’єкти в сучасних галактичних ядрах. Така невелика маса, у поєднанні з інтенсивним зростанням, підтримує гіпотезу про те, що LRDs є ранніми етапами формування галактичних ядер.
Коли ж хмара іонізованого газу навколо таких об’єктів розсіюється, вони, ймовірно, набувають рис традиційних AGN. Це, своєю чергою, пояснює, чому подібні LRDs не спостерігаються у ближчих — і, відповідно, пізніших — регіонах Всесвіту.
Вчені припускають, що з часом ці об’єкти розвиваються в класичні AGN, а їх ранній вигляд — як LRDs — дає унікальну змогу вивчати процес зародження галактичних ядер.
Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив об’єкти у ранньому Всесвіті, відомі як «маленькі червоні цятки» (LRDs), що, ймовірно, є молодими надмасивними чорними дірами. Нове дослідження показує: їхні спектри сильно розширені через швидке обертання газу навколо центру — понад 1 000 км/с — це й свідчить про наявність чорної діри.
У межах нового дослідження команда науковців проаналізувала 12 LRDs, для яких телескоп JWST надав спектри з високою роздільною здатністю. Результати зіставили з моделями молодих чорних дір, які інтенсивно поглинають матерію. Усі розрахунки базувалися на сценарії, де чорна діра занурена в густу хмару іонізованого газу, що значно поглинає рентгенівські та радіохвилі, залишаючи лише червоне та інфрачервоне світло.
Згідно з моделлю, чорні діри у складі LRDs накопичують матерію з темпом, близьким до межі Еддінгтона — теоретичного максимуму, за якого випромінювання, що утворюється при акреції, балансує гравітаційне притягання. Це пояснює високу яскравість об’єктів у червоному спектрі навіть за повної відсутності сигналу в інших діапазонах.
Оцінки маси цих чорних дір коливаються в межах від 10 000 до 1 000 000 сонячних мас — суттєво менше за звичні надмасивні об’єкти в сучасних галактичних ядрах. Така невелика маса, у поєднанні з інтенсивним зростанням, підтримує гіпотезу про те, що LRDs є ранніми етапами формування галактичних ядер.
Коли ж хмара іонізованого газу навколо таких об’єктів розсіюється, вони, ймовірно, набувають рис традиційних AGN. Це, своєю чергою, пояснює, чому подібні LRDs не спостерігаються у ближчих — і, відповідно, пізніших — регіонах Всесвіту.
Вчені припускають, що з часом ці об’єкти розвиваються в класичні AGN, а їх ранній вигляд — як LRDs — дає унікальну змогу вивчати процес зародження галактичних ядер.
