228
Нове дослідження, засноване на даних з космічного телескопа Джеймса Вебба, поставило під сумнів ключові припущення сучасної космології. Вчений з Університету штату Канзас Ліор Шамір проаналізував 263 галактики в межах огляду JADES (JWST Advanced Deep Extragalactic Survey) і виявив несподівану закономірність: близько двох третин спостережуваних галактик обертаються за годинниковою стрілкою, тоді як лише третина — проти. У випадку випадкового розподілу ці цифри мали б бути приблизно рівними.
Це відкриття порушує фундаментальне уявлення про симетричну й статистично однорідну будову Всесвіту. Якщо підтвердиться, що переважна орієнтація обертання — не артефакт спостережень, а реальна особливість, це може означати, що Всесвіт народився з певним обертальним моментом. Такий сценарій узгоджується з теоріями, як-от «чорнодірна космологія», яка передбачає, що Всесвіт є внутрішньою частиною чорної діри. Водночас це ставить під сумнів сучасну модель Великого вибуху у її класичному вигляді.
Однак є й інше можливе пояснення: зсув у результатах може бути викликаний рухом самої Землі навколо центру Чумацького Шляху. Через ефект Доплера світло від галактик, що обертаються в протилежному напрямку до нашого руху, може бути яскравішим і легшим для виявлення. Якщо це справді так, то розподіл виявлених напрямків обертання є спотвореним через обмеження в методах спостереження.
На думку Шаміра, якщо цей ефект недооцінювали раніше, а вплив обертання Чумацького Шляху на вимірювання було проігноровано, то може знадобитися переосмислення методів оцінки космічних відстаней. Це, своєю чергою, могло б допомогти розв’язати кілька інших загадок сучасної астрономії, включно з проблемою розбіжності в оцінках швидкості розширення Всесвіту (Hubble Tension) та парадоксом галактик, вік яких, за деякими оцінками, перевищує вік самого Всесвіту.
Хоча відповідь на це питання ще не остаточна, відкриття демонструє, як нові технології, зокрема телескоп Вебба, не тільки дозволяють бачити глибше в космос, а й ставлять складні запитання, що змушують переосмислювати фундаментальні уявлення про походження й будову Всесвіту.
Нове дослідження, засноване на даних з космічного телескопа Джеймса Вебба, поставило під сумнів ключові припущення сучасної космології. Вчений з Університету штату Канзас Ліор Шамір проаналізував 263 галактики в межах огляду JADES (JWST Advanced Deep Extragalactic Survey) і виявив несподівану закономірність: близько двох третин спостережуваних галактик обертаються за годинниковою стрілкою, тоді як лише третина — проти. У випадку випадкового розподілу ці цифри мали б бути приблизно рівними.
Це відкриття порушує фундаментальне уявлення про симетричну й статистично однорідну будову Всесвіту. Якщо підтвердиться, що переважна орієнтація обертання — не артефакт спостережень, а реальна особливість, це може означати, що Всесвіт народився з певним обертальним моментом. Такий сценарій узгоджується з теоріями, як-от «чорнодірна космологія», яка передбачає, що Всесвіт є внутрішньою частиною чорної діри. Водночас це ставить під сумнів сучасну модель Великого вибуху у її класичному вигляді.
Однак є й інше можливе пояснення: зсув у результатах може бути викликаний рухом самої Землі навколо центру Чумацького Шляху. Через ефект Доплера світло від галактик, що обертаються в протилежному напрямку до нашого руху, може бути яскравішим і легшим для виявлення. Якщо це справді так, то розподіл виявлених напрямків обертання є спотвореним через обмеження в методах спостереження.
На думку Шаміра, якщо цей ефект недооцінювали раніше, а вплив обертання Чумацького Шляху на вимірювання було проігноровано, то може знадобитися переосмислення методів оцінки космічних відстаней. Це, своєю чергою, могло б допомогти розв’язати кілька інших загадок сучасної астрономії, включно з проблемою розбіжності в оцінках швидкості розширення Всесвіту (Hubble Tension) та парадоксом галактик, вік яких, за деякими оцінками, перевищує вік самого Всесвіту.
Хоча відповідь на це питання ще не остаточна, відкриття демонструє, як нові технології, зокрема телескоп Вебба, не тільки дозволяють бачити глибше в космос, а й ставлять складні запитання, що змушують переосмислювати фундаментальні уявлення про походження й будову Всесвіту.
