198
Космічний телескоп Джеймса Вебба зафіксував рідкісне астрономічне явище — «кільце Ейнштейна». Це ефект гравітаційного лінзування, при якому світло далекої спіральної галактики огинає масивну еліптичну галактику, розташовану ближче до нас, і утворює майже ідеальне світлове кільце. Зображення відкриває нові горизонти для вивчення найвіддаленіших об’єктів Всесвіту.
Явище стало можливим завдяки майже ідеальному розташуванню трьох об’єктів на одній прямій: далекої галактики-джерела, галактики-лінзи та телескопа-спостерігача. Масивна галактика в центрі зображення викривляє простір навколо себе, згідно з загальною теорією відносності Ейнштейна, і таким чином викривляє шлях світла від заднього об’єкта. Якщо це викривлення відбувається під певним кутом, ми бачимо кільце — надзвичайно рідкісний і візуально ефектний результат.
Лінзуюча галактика належить до скупчення SMACS J0028.2−7537, а спотворена спіральна галактика, зображена у вигляді кільця, розташована набагато далі. Попри викривлення, на знімку можна розрізнити зоряні скупчення та газові структури у її складі. Таким чином, кільце не лише вражає естетикою, але й служить потужним природним телескопом для дослідження структури далеких об’єктів.
Дані були зібрані в межах проєкту SLICE (Strong Lensing and Cluster Evolution), який очолює астроном Гійом Малер з Університету Льєжа в Бельгії. Метою проєкту є дослідження еволюції галактичних скупчень за останні 8 мільярдів років. Для цього команда спостерігає 182 скупчення галактик за допомогою інфрачервоної камери NIRCam на телескопі Вебба, а також використовує знімки з телескопа Габбл.
Подібні відкриття дозволяють не лише зазирнути в глибини Всесвіту, а й перевіряти теорії гравітації, вивчати розподіл темної матерії та уточнювати карту космічного простору. Кільце Ейнштейна — це не просто ефектне фото, а вікно у космічне минуле, яке допомагає астрономам розкрити таємниці еволюції галактик і структури Всесвіту.
Космічний телескоп Джеймса Вебба зафіксував рідкісне астрономічне явище — «кільце Ейнштейна». Це ефект гравітаційного лінзування, при якому світло далекої спіральної галактики огинає масивну еліптичну галактику, розташовану ближче до нас, і утворює майже ідеальне світлове кільце. Зображення відкриває нові горизонти для вивчення найвіддаленіших об’єктів Всесвіту.
Явище стало можливим завдяки майже ідеальному розташуванню трьох об’єктів на одній прямій: далекої галактики-джерела, галактики-лінзи та телескопа-спостерігача. Масивна галактика в центрі зображення викривляє простір навколо себе, згідно з загальною теорією відносності Ейнштейна, і таким чином викривляє шлях світла від заднього об’єкта. Якщо це викривлення відбувається під певним кутом, ми бачимо кільце — надзвичайно рідкісний і візуально ефектний результат.
Лінзуюча галактика належить до скупчення SMACS J0028.2−7537, а спотворена спіральна галактика, зображена у вигляді кільця, розташована набагато далі. Попри викривлення, на знімку можна розрізнити зоряні скупчення та газові структури у її складі. Таким чином, кільце не лише вражає естетикою, але й служить потужним природним телескопом для дослідження структури далеких об’єктів.
Дані були зібрані в межах проєкту SLICE (Strong Lensing and Cluster Evolution), який очолює астроном Гійом Малер з Університету Льєжа в Бельгії. Метою проєкту є дослідження еволюції галактичних скупчень за останні 8 мільярдів років. Для цього команда спостерігає 182 скупчення галактик за допомогою інфрачервоної камери NIRCam на телескопі Вебба, а також використовує знімки з телескопа Габбл.
Подібні відкриття дозволяють не лише зазирнути в глибини Всесвіту, а й перевіряти теорії гравітації, вивчати розподіл темної матерії та уточнювати карту космічного простору. Кільце Ейнштейна — це не просто ефектне фото, а вікно у космічне минуле, яке допомагає астрономам розкрити таємниці еволюції галактик і структури Всесвіту.
