363
На дні Балтійського моря серед уламків старовинного судна знайшли щонайменше 30 бочок металу та корисних копалин зі Швеції.
Біля балтійського узбережжя Швеції археологи з Музею затонулих кораблів Vrak знайшли судно 16 століття з вантажем осмундського заліза. Про це пише Heritage Daily.
Осмундське залізо — це особлива форма заліза, яку виготовляли, плавлячи чавун у спеціально обладнаних вогнищах. З історичних джерел відомо, що осмундське залізо було важливим експортним товаром зі Швеції з часів Середньовіччя до 17 століття. Відкриття великої кількості осмундського заліза є рідкісним явищем, у світі відомо лише про три затонулих корабля з цим вантажем.
Затонуле судно, назване археологами «Осмундськими уламками», виявили ще у 2017 році на північ від Даларо на Стокгольмському архіпелазі, втім, безпечно підняти вантаж вдалося тільки зараз. Корабель являє собою поширене у Середньовіччі клінкерне судно — тип конструкції, де дошки корпусу накладаються одна на одну.
Відповідно до дендрохронологічного аналізу деревини, корабель побудували у Стокгольмі в 1540-х роках. Близько 1553 року його палубу відремонтували деревиною, привезеною з південної Фінляндії. Після ремонту корабель довго не плавав, тому археологи вважають, що судно затонуло у 1550-х або 1560-х роках.
За словами представників Vrak, уламки корабля збереглися навдивовижу добре: грот-щогла все ще стоїть, увесь такелаж неушкоджений, а вантаж залишався на місці. Під час підводних досліджень науковці виявили 30 бочок, 20 з яких містять шматки осмундського заліза розміром з кулак, а решта — дьоготь, золу та мастило.
Незважаючи на величезне значення осмундського заліза для промислової історії Швеції, дуже мало відомо про практичні аспекти торгівлі цим вантажем: кораблі, які використовувалися, морські шляхи, процес виробництва та якість і склад самого заліза. Vrak співпрацює зі шведською асоціацією виробників чавуну та сталі Jernkontoret, аби повною мірою скористатися унікальною можливістю вивчити залізо 16 століття.
Також під час підводних досліджень на судні знайшли значну кількість риб’ячих кісток і кілька рогів оленів, які, ймовірно, експортувалися для виготовлення гребінців.
