1868
Міське озеленення здається очевидним захистом від спеки: дерева дають тінь, випаровують воду й можуть помітно знижувати температуру вулиць. Але нове моделювання великих міст Північної півкулі показало, що користь для температури не завжди автоматично означає користь для якості повітря. У деяких умовах рослинність здатна змінювати атмосферну хімію так, що контроль ground-level ozone стає складнішим.
Приземний озон не слід плутати зі стратосферним озоновим шаром. Біля поверхні Землі O3 є забруднювачем, який подразнює дихальні шляхи й шкодить рослинам. Він не викидається безпосередньо з вихлопної труби, а утворюється в атмосфері з nitrogen oxides та volatile organic compounds під дією сонячного світла.
Спека прискорює багато цих реакцій, тому heat waves і ozone episodes часто виникають одночасно. Дерева тут допомагають двома шляхами: створюють тінь і через evapotranspiration охолоджують повітря та поверхні.
Однак рослини самі виділяють biogenic volatile organic compounds, або BVOCs. Серед них isoprene та terpenes, які в забрудненому міському повітрі можуть реагувати з NOx і сприяти формуванню озону.
Тому кінцевий ефект залежить від конкретного міста. Значення мають температура, структура викидів, кількість транспорту, види дерев і те, скільки реактивних BVOCs вони виділяють.
Дослідники змоделювали compound heat–ozone pollution у великих metropolitan regions Північної півкулі. У більшості сценаріїв greenery давала чіткий cooling benefit, але в частині міст хімічний ефект BVOCs частково зменшував виграш щодо озону.
Автори не роблять висновку, що міста повинні відмовитися від дерев. Навпаки, вони говорять про smart greening — озеленення з урахуванням не лише тіні й споживання води, а й атмосферної хімії.
Різні species виділяють дуже різну кількість isoprene та інших реактивних речовин. Це означає, що вибір порід може впливати на якість повітря так само, як їхня висота, густота крони чи стійкість до посухи.
Озеленення також не може замінити скорочення NOx із транспорту та промисловості. Коли антропогенні precursor emissions падають, змінюється й ризик того, що рослинні BVOCs підтримуватимуть високий озон.
Робота показує, що міську кліматичну політику краще планувати одразу двома моделями — температури та якості повітря. Інакше рішення, корисне для спеки, може мати неочікуваний побічний ефект для озону.
